Сутність і види капіталу. Капітал у буквальному розумінні оз­начає головну суму коштів, необхід­них для започаткувати та здійснен­ня виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари — робочу силу й засоби виробництва, — поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.
Авансований капітал (від франц. avancerг—виплачу­вати наперед)—це грошова сума, яка вкладається влас­ником у певне підприємство (підприємницьку діяль­ність) з метою одержання зиску (прибутку). Він витра­чається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансо­ваних грошових коштів у економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом.
У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованого використання й характеру кругообороту розділяється на основний та оборотний.
Основний капітал — це частина постійного капі­талу, яка складається з вартості засобів праці (буді­вель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона перено­сить свою вартість на готовий продукт частинами.
Вартість основного капіталу відшкодовується ви­робнику по мірі реалізації готових товарів (продукції, послуг).
Оборотний капітал — це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектую­чих виробів) та оплату праці робочої сили.
За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий. Власний капітал
створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тоб­то валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди. Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткостро­кової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

Виробничі фонди підприємства. Виготовлення продукції (виконання робіт, надан­ня послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні
за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю су­купність яких поділяють на основні та оборотні. Проте засоби виробницт­ва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено дво­ма обставинами. По-перше, елементи засобів виробницт­ва стають виробничими фон­дами лише з моменту їхнього безпосереднього використан­ня у виробничому процесі.
По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.
Складовим частинам виробничих фондів властиві певні харак­терні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фон­ди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економіч­них категорій для відтворювальних процесів.
Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функ­ціонують у виробництві тривалий часу своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) части­нами в міру спрацювання.
Оборотні фонди — частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість про­дукції, що виробляється (на вартість платних послуг).
Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних та оборотних фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва. Уся су­купність наявних виробничих фондів становить найбільшу за пи­томою вагою частину (близько 60 відсотків) національного багат­ства країни. Основні фонди визначають характер матеріально-тех­нічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростан­ня й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підви­щення технічної оснащеності та продуктивності праці виробни­чого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною части­ною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється (сировина, конс­трукційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (па­ливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні допоміжні матеріали — мастила, фарби тощо; тара).