Господарський розрахунок - це метод організації ведення підприємства при якому кожне підприємство порівнює в грошовій формі витрати і результати виробництва (надання послуг), намагається відшкодовувати витрати власними доходами, тобто забезпечувати самоокупність і оптимальну рентабельність виробництва.
В умовах ринкової економіки роль цього методу господарювання значно зростає, що обумовлюється розвитком товарно-грошових відносин, наявністю потреби у прямих економічних зв’язках між окремими товаровиробниками, між товаровиробниками і споживачами, тобто між суб’єктами ринку, необхідністю використання принципів еквівалентності в обміні товарів.
При планово-адміністративної системі метод госпрозрахунку номінально використовувався в сільськогосподарських підприємствах, але монопольна державна власність на засоби виробництва і землю, відсутність самостійності підприємств у вирішенні виробничо-економічних питань господарювання не дозволяли, вірніше, перешкоджали проявлятися перевагам цього
методу господарювання.
Головним принципом госпрозрахунку є господарсько-оперативна самостійність підприємства та їх підрозділів, який характеризується тим, що земля, продуктивна і робоча худоба, техніка, інші основні засоби виробництва:
передаються підрозділам адміністрацією підприємства в користування;
передаються підрозділам адміністрацією господарства в оренду;
переходять у власність підрозділу на пайовій основі. Отже, в перших двох випадках власником основних засобів виробництва, переданих підрозділам, залишається підприємство, а в третьому випадку власником є сам підрозділ.
У перших двох випадках кожному госпрозрахунковому підрозділу відповідно до його спеціалізації адміністрація підприємства доводить річне госпрозрахункове завдання щодо обсягів і структури виробництва продукції, послуг, робіт і ліміту виробничих витрат (яке може додаватись до договору, що укладається між адміністрацією підприємства і підрозділом). У третьому випадку (коли підрозділи стають власниками основних засобів виробництва) госпрозрахункові завдання підрозділам можуть не доводитися. Тут підрозділи, які входять в асоціацію чи товариство, самі домовляються між собою і з органом, що виконує функції
головного, про характер, структуру і обсяг виробництва. При цьому в перших двох випадках за рішенням підприємства і підрозділів
госпрозрахункове завдання може бути замінене госпрозрахунковим договором, який укладає адміністрація підприємства з кожним госпрозрахунковим підрозділом на виробництво продукції (послуг, робіт) у заданих обсягах, структурі і якості. Вироблена госпрозрахунковими підрозділами продукція реалізується сільгосппідприємству (або іншим його підрозділам) за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами (це може стосуватися і тих підрозділів, які стали власниками основних засобів виробництва на пайовій основі).
У процесі впровадження і функціонування господарського розрахунку виникають дві основні форми економічних взаємовідносин – зовнішні і внутрішні. Зовнішня, як правило, включає взаємовідносини підприємства і держави, інших підприємств і організацій; внутрішня – взаємовідносини підприємств і виробничих підрозділів.
Загальногосподарський розрахунок ґрунтується в основному на зовнішній формі економічних взаємовідносин і включає такі питання: виконання планів реалізації продукції; матеріально-технічне постачання; фінансування, кредитування, оподаткування; економічний аналіз виробничо-господарської діяльності.
Загальногосподарський, як і внутрішньогосподарський розрахунок, є методом організації і ведення виробництва. Завдяки економному господарюванню в окремих підрозділах забезпечується економічний ефект у всьому господарстві.
Загальногосподарський і внутрішньогосподарський розрахунок слід розглядати в єдності, але не можна їх ототожнювати.
Єдність загальногосподарського і внутрішньогосподарського розрахунку полягає в загальній меті - досягнення найбільшого обсягу продукції з найменшими витратами і на цій основі - високого рівня рентабельності виробництва.
В той же час вони відрізняються формами зв’язків з іншими об’єктами, складом показників, які визначають господарську діяльність, при плануванні й обліку та ін.