Досвід роботи сільськогосподарських підприємств показує, що найбільший ефект від впровадження внутрішньогосподарського розрахунку отримують там, де організовано чіткій облік і постійний контроль не в кінці року, а систематично протягом року за здійсненням програми по виходу продукції і виробничими затратами. Для цього необхідно організувати дійову систему своєчасного і правильно організованого обліку. Контроль лише за річними даними недостатній, несвоєчасний і мало ефективний, так як не дає можливості виправити помилки, які мали місце протягом року.
Внутрішньогосподарський облік (управлінський облік, або виробничий контролінг) не є самостійним бухгалтерським обліком. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, коли розкривається ефективність придбання ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо. Цей облік є комерційною таємницею підприємства. Він будується суто для конкретного підприємства виходячи з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, засновники, менеджери. Це конфіденційна, таємна бухгалтерська інформація. Побудова внутрішньогосподарського обліку базується на даних фінансового обліку, тобто вихідними для внутрішньогосподарського обліку є дані фінансового обліку.
Завдання внутрішньогосподарського обліку — з допомогою деталізації та предметно-цільової конкретизації розкрити відповідність або невідповідність затрат бізнес-плановим показникам. У разі відхилення визначити, хто був ініціатором економії або винуватцем перевитрат. А це означає, що в «орбіту» внутрішньогосподарського обліку потрібно залучати дані (показники) бізнес-плану, тобто необлікову планову, нормативну інформацію.
У побудові внутрішньогосподарського обліку бере участь також різна технологічна, маркетингова і т. ін. інформація, яка може впливати на оптимізацію управлінських рішень щодо скорочення затрат, збільшення доходів, одержання додаткового прибутку або зменшення збитків.
А це означає, що поняття «внутрішньогосподарський облік» значно ширше, ніж просто бухгалтерський облік. Недаремно в країнах світу залежно від того, як він формувався, такий облік називають по-різному: управлінським в англо-американській системі, виробничим у французькій системі чи контролінгом — у німецькій.
Між внутрішньогосподарським (в) та фінансовим (ф) бухгалтерським обліком є дуже багато спільного. Насамперед ідеться про такі характеристики:
1) єдина система первинного обліку;
2) єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу;
3) єдине професійне середовище та інші.
Разом з тим між ними є дуже багато розбіжностей, які стосуються таких характеристик:
1) користувачі: зовнішні (ф), внутрішні (в);
2) обов’язковість ведення: обов’язковий (ф), необов’язковий (в);
3) звітність: повна фінансова звітність (ф), короткотермінова сегментна звітність (в);
4) залежність від внутрішньої побудови діяльності: не залежить (ф), залежить (в);
5) свобода вибору ведення обліку: суворо відповідно до законодавства (ф), вільний вибір (в);
6) відображення часу: сувора фінансова історія підприємства (ф), акцентування на майбутнє (в);
7) критерій точності: абсолютна точність (ф), можливі відхилення (в);
8) базисна структура: теорія двоїстості: актив = пасиву (ф), облік за центрами відповідальності (в).
Визначення спільностей та розбіжностей між бухгалтерським фінансовим та внутрішньогосподарським обліком дає змогу констатувати: попри єдність принципів побудови та документування нутрішньогосподарський облік будується цілком автономно. Ця автономність настільки велика, а індивідуальність настільки жорстка, що, наприклад, на двох підприємствах, які випускають одну й ту саму продукцію, але за різними технологіями, побудова внутрішньогосподарського обліку різна. Наведемо найпростіший приклад. Два хлібозаводи перший має дешеву (перервну) технологію тістоприготування а другий — устаткування з безперервного тістоприготування. На цих заводах будуть дві різні системи внутрішньогосподарського обліку, бо контроль затрат за єдиною системою неможливий. Це вимагає визначити чинники побудови внутрішньогосподарського обліку.