Першою ознакою будь-якого географічного об'єкта е його назва. Середовище, в якому живе людина, це не тільки його квартира, місце роботи, транспорт, а й географічні назви, без яких не можна визначити місцезнаходження будь-якого об'єкта. Вони створюють певну ауру навколо людини, впливаючи на її життя.
Тому в минулому назви ніколи не давалися випадково. Вони влучно відтворювали особливості природи тієї чи іншої місцевості, її природні багатства, а також економічні, історичні, культурні та побутові умови життя людей.
Галузь знань, що всебічно вивчає географічні назви — їх походження, смислове значення, зміни в написанні, вимову, називається топонімікою.
Багато географічних назв збереглося з давніх часів. Тому топоніміка — це ніби мова землі, яка розповідає про свої багатства, історію, таємниці, щастя і горе народу.
Отже, ороніми (назви об'єктів суходолу) та гідроніми (назви водних об'єктів) є цінними пам'ятками нашої культури, які так само, як і архітектурні пам'ятки, потребують державної охорони.
Топоніміка має значення не тільки для істориків і краєзнавців, а й для геологів, містобудівників та проектантів. Відомо, що пошуки і відкриття в 1926 р. Кременчуцького родовища залізної руди були б ефективнішими, якби геологи зважили на досвід українського народу, який в географічних назвах за сотні років до відкриття вказував на існування в пониззі річки Псел родовищ заліза (річка Залізко, село і річка Залізняк). (Поміркуйте, чи є подібні назви у вашій області.)
Природа України вражає своїм розмаїттям, що відображено і в географічних назвах. Насамперед це стосується рельєфу. Багато назв, таких як, наприклад, Поділля, Поділ, Семигори, П'ятигори, Глибоке, Плоске, Рівчак, Рови, Шпилі, Міжгір'я, Нижні Ворота, Житні Гори, Сомкова Долина, Гостра Могила, Червоні Яри, Нагірці, Підгірці, Загірні тощо, трапляються практично в кожній області України. (Чи є такі назви у вашій місцевості?)
Топоніми Вапенне, Вапнярка розміщуються в досить вузькій смузі, що простяглася від Волинської до Одеської області. Вони збігаються з територіями, де залягають вапнякові відклади. На сході України, на межі Харківської і Луганської областей, також зосереджено кілька топонімів з крейдяною основою. Багато в Україні назв, що вказують на наявність певних будівельних матеріалів: численні Кам'янки, Пісківки, Кристалічні, Срібні, Золоті, Білопілля, Білогір'я тощо.
Досить часто трапляються назви Оболонь, Оболоння, що характеризують низький берег річки, який заливається під час повені.
Україна багата на річки, озера, ставки, а її північна частина — на болота. Це також знайшло відображення в географічних назвах: Озірна, Озера, Озерщина, Мокрець, Вінницькі Стави, Болотня, Запрудка, Потік, Потоки, Грузьке та багато інших.
Рослинність України, її видовий склад, що властивий тій чи іншій місцевості, вплив людини на природне середовище теж відображено на карті держави. Це Хмельовик і Яблунівка, Вербова і Гайок, Бір і Мала Вільшанка, Дібрівка і Вишеньки, Калинівка і Липовий Скиток, Липова Долина і річки Золота Липа та Ромен, Березка і Кленове, Кропивня і Очеретяне, Липовець і Тернівка, Вишня, Троянда і Лаванда.
Назви тварин збереглися в назвах населених пунктів, річок. Наприклад: тур (Тур'ї Ремети Закарпатської, річка Тур'я Волинської областей), горностай (с. Горностайпіль Київської області), лебідь (Лебедин Сумської, Лебедівка Київської областей), бобер (Бобровиця Чернігівської області), гуси (Гусятин на Тернопільщині).
Корчувате, Пнятин, Поляна, Тартак (лісопилка), Папірня, Нова Папірня — назви, що відображають діяльність людини.