Район розташований на заході країни. Межує з п'ятьма державами Європи. (За картою визначте, чи є ще такий район в Україні.)
Площа району — 56,6 тис. квадратних кілометрів. Населення — 6,5 млн чоловік. Карпатський район охоплює територію Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської і Чернівецької областей (див. мал. 114).
Природні умови економічного району дуже своєріднішу чому це виявляється? Пригадайте, який рельєф у різних частинах району, яка кількість опадів тощо.)
Район має багаті і різноманітні природні ресурси. Це один з найбільш водозабезпечених районів України. (Знайдіть на карті найбільші річки району. Який їх водний режим?)
Ґрунти району: сірі, світло-сірі, дерново-підзолисті, чорноземні, алювіальні, дернові, лучні — на рівнинах, бурі лісові і гірсько-лучні — в горах.
Карпатський район має найбагатші лісові ресурси в країні. Тут поширені цінні породи дерев: смерека, ялина, бук, дуб, граб, ясен. Найбільша лісистість у Закарпатській області (близько 50 %).
Район багатий на різноманітні корисні копалини. З паливних ресурсів тут залягають нафта, горючі гази, кам'яне і буре вугілля, торф і сланці. Найбільші родовища нафти — Битківське, Долинське та Орів-Уличнянське, газу — Опарське, Угерське, Рудківське, Більче-Волицьке. Нафта має великий вміст парафіну і смол. На півночі району залягає кам'яне вугілля, що придатне для коксування і газифікації. Буре вугілля трапляється в Закарпатті, Передкарпатті і Придністров'ї. Найбільші поклади торфу зосереджені на Львівщині. Перспективними для енергетики є великі поклади сланців у Передкарпатті.
Є в районі і рудні корисні копалини: поліметалічні, ртутні руди, алюмінієва сировина. Ртутні руди і алуніти, поліметали (Берегівське і Біганське родовища) залягають у Закарпатті.
Самородна сірка залягає на території Львівської (Роздоль-ське, Немирівське, Жидачівське) та Івано-Франківської областей (Тлумацьке родовище). У цих же областях є родовища калійних солей. Кухонну сіль добувають у Закарпатській та Івано-Франківській областях. У Передкарпатті є родовища озокериту, а на Закарпатті — баритових руд.
У районі великі і різноманітні поклади будівельних матеріалів: глини, вапняків, опоки, гіпсу, кварцових пісків, доломітів тощо. В Закарпатській області трапляються родовища білого, сірого, рожевого, червоного та блідо-зеленого мармуру.
За кількістю джерел мінеральних вод, їх якістю і різноманітністю Карпатський район не має собі рівних у країні. Тут відомі води типу «Нафтуся» (Трускавець), «Нарзан» (Ужгород, Шаян), «Єсентуки» (Драгове, Кваси та ін.), «Боржомі» (Поляна, Свалява та ін.), сірководневі (Великий Любінь, Не-мирів, Шкло, Черче тощо), сульфато-натрієві води (Моршин, Трускавець).
Карпатський район має високу середню густоту населення, показники якої перевищують середню густоту в країні
(115 чоловік на 1 км2). Населення розміщене нерівномірно. Найгустіше заселене Передкарпаття. В гірських районах густота населення різко зменшується. Кількість міського населення не перевищує кількості сільського. Міські жителі переважають тільки у Львівській області (понад 60 %). Природний приріст населення в районі вищий від середнього в країні.
Промисловість — провідна галузь господарського комплексу району. Розвинуто машинобудування і металообробка, хімічна, паливна, лісова і деревообробна, легка, харчова галузі, будівельна індустрія.
Машинобудування і металообробка має своєрідну спеціалізацію і територіальну організацію. Переважає неметаломістке трудомістке машинобудування, що орієнтується на кваліфіковані кадри. Найбільше підприємств цієї галузі зосереджено у Львові, заводи якого мають велику кількість філіалів у середніх, малих містах і селах району. Провідними галузями району є автомобільна промисловість (виробництво автобусів, автомобільних кранів, автонавантажувачів), приладобудування, конвеєробудування, електротехнічна, радіотехнічна (телевізори) промисловість, інструментальна, виробництво верстатів і сільськогосподарських машин.
У районі добре розвинута хімічна промисловість, що орієнтується на поклади самородної сірки, калійної і кухонної солі, озокериту, нафти, природного газу, кам'яного вугілля. Основними підприємствами хімічної промисловості є Калуське ВО «Оріана» і Стебниківський калійний завод, Роздольське ВО «Сірка» і Яворівський гірничо-хімічний завод, а також Дрогобицький нафтопереробний завод.
Паливна промисловість району представлена газовою, нафтовою, вугільною і торфовою галузями. Газова промисловість розвивається на основі родовищ Львівської (Дашавське, Руд-ківське, Угерське, Опарське, Більче-Волицьке) та Івано-Франківської областей (Косівське, Надвірнянське). У Дашаві горючий газ використовує завод технічного вуглецю.
Видобуток нафти в Передкарпатті розпочався ще в XVIII ст. Основні родовища знаходяться в Івано-Франківській області (Битківське, Долинське, Північно-Долинське) та на Львівщині (Орів-Уличнянське). Нафту видобувають також в Бориславсь-кому, Спаському та Стинавському родовищах. Переробка її зосереджена в Надвірній, Дрогобичі, Львові. В останні роки виявлено нові родовища нафти та газу.
У районі зростає значення вугільної промисловості. У Львів-сько-Волинському басейні знаходиться 19 шахт. Понад 70 % запасів вугілля цього басейну зосереджено у Львівській області. В незначній кількості видобувають також буре вугілля та торф. Найбільшими електростанціями району є Бурштинська (Івано-Франківська область, 2,4 млн кВт) та Добротвірська ДРЕС (Львівська область, 700 тис. кВт).
До лісової і деревообробної промисловості району входить понад 70 підприємств. Вони сформували потужний Карпатський лісовиробничий комплекс, що включає лісозаготівельну, деревообробну, целюлозно-паперову та лісохімічну галузі. Найрозвинутішою серед них є деревообробна промисловість. Вона виготовляє меблі, фанеру, тару, будівельні деталі тощо. Основними центрами галузі є Львів, Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці, Мукачеве, Берегове, Свалява, Дрогобич, Стрий. Целюлозно-паперова промисловість випускає картон і папір (Жи-дачів, Рахів, Львів, Коломия). Центрами лісохімії є Великий Бичків, Свалява і Перечин на Закарпатті та Вигода в Івано-Франківській області.
Легка промисловість дістала розвиток в усіх обласних центрах, а також у Коломиї, Мукачевому, Хусті, Тисмениці, Стрию. Галузь випускає тканини, трикотаж, швейні, панчішно-шкарпеткові та хутрові вироби, взуття. В Карпатському районі, як ніде в Україні, розвинуті народні промисли: ткацтво, килимарство, вишивання, гончарство, виготовлення виробів з дерева, лози тощо, л
Розвинута в районі також промисловість будівельних матеріалів. Потужна місцева сировинна база, а також потреби містобудування зумовили виробництво цементу, гіпсу, покрівельних і стінових матеріалів, залізобетонних виробів тощо. Поширене тут і виготовлення будівельної кераміки і фаянсу, скла (Берегове, Борислав, Жовква, Львів, Самбір, Стрий). Основна частина підприємств будіндустрії концентрується в обласних центрах.
Агропромисловий комплекс району складається з сільського господарства і переробних галузей промисловості. Різноманітні природні умови зумовлюють певну спеціалізацію сільськогосподарських і переробних підприємств. У лісостеповій зоні розвинуті молочно-м'ясне скотарство і свинарство. Тут вирощують цукрові буряки, льон, зерно. У гірських районах переважають молочно-м'ясне скотарство, вівчарство, а також картоплярство і льонарство. Своєрідна сільськогосподарська спеціалізація Закарпаття: виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство і вівчарство. На базі цих галузей сільського господарства сформувалися м'ясна, цукрова, молочна, маслоробно-сироварна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, ви-норор'на, плодоовочева та інші виробництва харчової промисловості.
Карпатський район має густу мережу залізничних і автомобільних шляхів. Довжина залізничних магістралей загального користування становить 2 898 км. Автомобільні шляхи з твердим покриттям мають довжину 18,1 тис. кілометрів. (Визначте густоту залізничних і автошляхів на 1 000 км2 території району. Порівняйте її з іншими районами.)
Найбільші транспортні вузли району — Львів, Чоп, Чернівці, Івано-Франківськ, Дрогобич, Самбір, Стрий. Львівський аеропорт має міжнародне значення.
Промисловими вузлами району є Львівський, Дрогобиць-ко-Стрийський, Червоноградсько-Сокальський, Чернівецький, Івано-Франківський, Калусько-Долинський, Ужгород-Мукачів-ський.
Найбільший промисловий вузол — Львівський, центром якого є Львів (810 тис. чоловік). Тут сформувався потужний багатогалузевий промисловий комплекс з власним неповторним «обличчям». Переважає машинобудування і металообробка. В місті виробляють автобуси і автонавантажувачі, телевізори і кінескопи, конвеєрні лінії і верстати, інструменти і прилади, медичне обладнання і електротехнічні вироби, сільськогосподарські машини тощо. Найбільшими підприємствами галузі є ВО «Автонавантажувач», «Кінескоп», «Електрон», «Конвейєр», «Львівприлад», «Мікроприлад», «Термо-прилад», «Іскра», «Біофізприлад», «Львівхімсільгоспмаш», підприємство з виробництва штучних алмазів і алмазного інструменту. В місті розміщено великий автобусний, інструментальний заводи та інші підприємства галузі.
У Львові знаходяться численні підприємства легкої промисловості: виробничі об'єднання «Весна», «Маяк», «Юність» (швейна промисловість), «Промінь» (трикотажна), «Світанок» (шкіряна), «Прогрес» (взуттєва). До харчової належать виробничі об'єднання «Світоч», «Колос», молочний, м'ясний і жировий комбінати. Серед підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості у Львові працюють лакофарбовий і нафтопереробний заводи. У місті сформувалася значна будівельна індустрія. Є підприємства, що випускають косметику, картон, меблі, скло, керамічні вироби, музичні інструменти, а також ВО медичної промисловості «Львівфарм».
Львів — визначний туристичний центр, в якому багато пам'яток історії і архітектури.
До складу Дрогобицько-Стрийського промислового вузла входять Дрогобич, Стрий, Борислав, Стебник і Трус-кавець. Тут розвинуті хімічна, машинобудівна, деревообробна, легка і харчова промисловість, курортне господарство.
Значним промисловим центром вузла є Дрогобич (81 тис. чоловік). У місті знаходяться підприємства хімічної, гірничо-хімічної та нафтопереробної промисловості. Працюють автомобільних кранів, дослідний спеціалізованого обладнання, експериментально-механічний заводи та ін. Деревообробна промисловість представлена тарним і меблевим комбінатами, легка — виробничим швейним об'єднанням «Зоря». До підприємств харчової промисловості належать солеварний і молочний заводи та м'ясний і хлібний комбінати. Працюють підприємства буд-індустрії.
Залізничним вузлом на південному сході Львівської області є Стрий (71 тис. чоловік). Провідна галузь міста — машинобудування і металообробка (виробниче об'єднання по випуску ковальсько-пресового устаткування, заводи: вагоноремонтний і «Темара» Львівського виробничого об'єднання «Кінескоп»). Є взуттєва і суконна фабрики, кілька підприємств харчової промисловості, меблевий комбінат, скляний, металевих та залізобетонних конструкцій заводи.
Як старий нафтовидобувний центр відоме місто Борислав (42 тис. чоловік). Тут розвинуті хімічна, машинобудівна і легка промисловість. Працюють заводи: хімічний, лісового машинобудування, ливарно-механічний, авторемонтний, штучних алмазів і алмазного інструменту, фарфоровий, а також фабрики: меблева, швейна, взуттєва, нетканих матеріалів.
Провідними підприємствами міста Стебник (22 тис. чоловік) є калійний завод та комбінат виробничих підприємств.
До складу Червоноградсько-Сокальського промислового вузла, що розміщений на півночі Львівської області, входять Червоноград, Сокаль, Жвирка, Соснівка, Гірник. Основою територіального осереддя цих населених пунктів є паливна промисловість.
Провідним центром Львівсько-Волинського вугільного басейну є Червоноград (77 тис. чоловік). Поблизу міста розміщені 12 шахт і центральна збагачувальна фабрика. В Червонограді працюють заводи металоконструкцій, залізобетонних виробів, хлібний і молочний, дають продукцію деревообробний комбінат, виробниче панчішне об'єднання, швейна фабрика.
У місті Сокаль (23 тис. чоловік) розміщені заводи хімічного волокна і залізобетонних виробів, заводоуправління цегельних заводів, філіал Червоноградського панчішного об'єднання.
До складу Івано-Франківського промислового вузла входять Івано-Франківськ (мал. 116) та населені пункти
Тисмениця, Лисець та ін. В Івано-Франківську (234 тис. чоловік) основними галузями є машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість. До підприємств машинобудування і металообробки належать виробничі об'єднання «Геофізприлад», «Карпатпресмаш» і заводи ремонтно-механічний, локомотиворемонтний і арматурний. До легкої — швейне і шкіряне об'єднання, фабрики трикотажна, швейно-галантерейна і художніх виробів. До харчової промисловості — молочний завод, харчосмакова і кондитерська фабрики, хлібний, птахо- і м'ясокомбінати. У місті виробляють будівельні матеріали, працюють меблевий комбінат та завод тонкого органічного синтезу.
У Тисмениці (10 тис. чоловік) знаходяться виробниче хутрове об'єднання «Тисмениця», харчовий комбінат, меблева фабрика.
До складу Калусько-Долинського промислового вузла входять Калуш, Долина, Вигода, Брошнів-Осада та ін. Вузол знаходиться на заході Івано-Франківської області.
Провідними галузями Калуша (72 тис. чоловік) є хімічна і машинобудівна промисловість. До хімічної належить ВО «Оріана», до машинобудівної належать ВО «Карпатнафтомаш» та заводи комунального устаткування «Будмаш», «Нафтобур-машремонт», металообробний. У місті є також хлібний комбінат, харчосмакова фабрика, молочний, пивоварний, залізобетонних виробів і конструкцій заводи.
У Долині (22 тис. чоловік) знаходяться газопереробний завод, а також підприємства легкої, харчової промисловості і промисловість будівельних матеріалів, швейне виробниче об'єднання, бавовнопрядильна фабрика, молочний, сокоекс-трактний та солеварний заводи.
До складу Чернівецького промислового вузла входять Чернівці, Лужани, Новоселиця та ін.
Адміністративний і економічний центр Чернівецької області — Чернівці (263 тис. чоловік). Провідними галузями є легка промисловість, машинобудування і металообробка. Легка промисловість представлена виробничими об'єднаннями: швейним «Трембіта», панчішним, рукавично-трикотажним, бавовняним «Восход». Розвинуті народні художні промисли (фабрики художньо-сувенірних виробів «Буковина», текстильно-художніх виробів, художніх виробів імені Ю. Федьковича). Є кілька машинобудівних підприємств: виробничі об'єднання «Чернівцілегмаш» та «Електронмаш», машинобудівний і приладобудівний заводи. До хімічної і нафтохімічної промисловості належать підприємства, що випускають гумове взуття, лаки, фарби, товари побутової хімії. В місті є також характерний для обласних центрів набір галузей харчової промисловості: олійно-жировий, м'ясний комбінати, об'єднання хлібопекарської промисловості, молочний, цукровий, пивоварний, сокоекстрактний, безалкогольних напоїв заводи, харчова і
кондитерська фабрики. Тут виробляють будівельні матеріали, у Чернівцях розміщені деревообробний і меблевий комбінати, меблева фабрика, лісокомбінат. Є також дзеркальний завод.
До складу Ужгород-Мукачівського промислового вузла входять Ужгород (мал. 117), Мукачеве, Чоп, Середнє та ін. Основна спеціалізація вузла — виробництво машин і обладнання, продукція легкої та деревообробної промисловості.
Багатогалузевим промисловим центром є Ужгород (126 тис. чоловік) з профілюючою галуззю машинобудування і металообробка. Тут розміщено заводи: «Електродвигун», «Ужгород-прилад», нестандартного обладнання, експериментальний газотранспортних турбоустановок, машинобудівний. Розвинута деревообробна (фурнітурний завод і фанерно-меблевий комбінат) та легка (швейна і взуттєва фабрики) промисловість. Є підприємства харчової промисловості (молочний, маргариновий, консервний та соко-винний заводи, м'ясний і хлібний комбінати). До промисловості будівельних матеріалів належать каменедробильний, залізобетонних виробів та цегельно-черепичний заводи.
Багатогалузевим промисловим центром є Мукачеве (91 тис. чоловік). Машинобудування представлене заводами «Мукачів-прилад» та комплектних лабораторій. У місті розвинуті легка (трикотажне об'єднання, швейна та художніх виробів фабрики), деревообробна (лижна фабрика, меблевий комбінат) та харчова (хлібний і м'ясний комбінати, молочний, соковий, пивоварний, плодоконсервний заводи, кондитерська фабрика) промисловість. До промисловості будівельних матеріалів належать: об'єднання «Закарпатзалізобетон», заводи «Будкера-міка», керамічної плитки, залізобетонних виробів та ін.
У Карпатському районі завдяки складній галузевій структурі виробництва, високому рівню його спеціалізації зосеред-
жено багато різних підприємств. Вони вивозять свою продукцію в усі райони України. Це — автобуси і автонавантажувачі, автомобільні крани й інструменти, телевізори і конвеєрні лінії, сільськогосподарські машини і обладнання для нафтової та газової промисловості, технологічне устаткування для легкої промисловості і різноманітні прилади, хутрові вироби, вино, фруктові та овочеві консерви, кондитерські вироби та мінеральні води, калійні добрива і сірка, вугілля, ліс, меблі тощо.
Підприємства Карпатського району працюють на металі з Донбасу і Придніпров'я, одержують комплектуючі деталі, мінеральні добрива, синтетичні волокна, шовкові, бавовняні і лляні тканини, сільськогосподарські машини, автомобілі, технологічне обладнання для харчової промисловості, олію з різних районів країни.
Однією з найголовніших проблем Карпатського району є загальний низький рівень промислового розвитку. Тільки Львівська область досить добре промислове розвинута. Підприємства Львова створили найбільше філіалів у малих, середніх містах і селах. Але цього недостатньо.
У районі порівняно високі густота невеликих міст, особливо в Передкарпатті, а також природний приріст населення.
Незважаючи на те, що район межує з п'ятьма країнами Європи, є проблеми міждержавного співробітництва. Це стосується насамперед Закарпатської і Львівської областей.
Складна екологічна ситуація склалася у Передкарпатті, що пов'язано з неправильною експлуатацією хімічних підприємств та зберіганням військової техніки в минулому.
Карпатський економічний район має великі, не до кінця реалізовані можливості щодо розвитку курортного господарства. Унікальні курорти Передкарпаття і Закарпаття можуть давати прибуток, зокрема і в іноземній валюті, більший, ніж промислові підприємства. Але подальший розвиток екологічно небезпечних виробництв у цих районах часто суперечить їх рекреаційному освоєнню.