Дана система зародилася на початку 80-х рр.. ХХ ст. В країнах США та європейських країнах. Суть системи полягає в тому, що розробляється новий підхід до поняття повних витрат. Традиційна система калькулювання побудована за принципом “продукція споживає ресурси, а система калькулювання діяльності передбачає, що продукція споживає процеси, а процеси споживають ресурси”.
Суть системи полягає в тому, що на певні види продукції списуються прямі витрати, а непрямі витрати групуються і відносяться тільки на ті види продукції, що споживають відповідні виробничі процеси. Для кожного виду непрямих витрат може бути обрана своя база розподілу (заробітна плата, площа цеху, машино-години роботи обладнання).
В вітчизняній практиці ці витрати (непрямі) списуються:
 витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання;
 витрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції;
 загальновиробничі витрати.
Дані витрати можуть розподілятися на конкретні види продукції.
Особливості калькулювання собівартості продукції комплексних виробництв.
Виробництво вважається комплексним, якщо в одному технологічному процесі одночасно виготовляється декілька (або один) основних продуктів та побічна продукція і відходи.
Калькулюється тільки основна продукція, побічна продукція та відходи оцінюються за встановленими методами (оцінка відходів > 2 видів).
Розрізняють багатопродуктове комплексне виробництво та одно продуктове.
Процес калькулювання в комплексних виробництвах потребує вирішення ряду методологічних питань, пов’язаних з розрахунком собівартості, а саме:
 методи оцінки попутних продуктів;
 методи оцінки відходів;
 розподіл загально виробничих витрат (між основною та побічною продукцією або між основними продуктами);
 розподіл виробничої собівартості між основними продуктами.