Методико-методологічні засади аналізу історії економічної думки можуть бути різними залежно від того, які цілі ставить перед собою дослідник. У літературі виділяють, в основному, два
принципи, два методи: історичний, або хронологічний, і логічний. Історичний підхід передбачає розгляд ідей, теорій за часом їхнього виникнення та формування. Такий підхід часто поєднують з аналізом соціально-економічних умов, що в них формувалися ці погляди та ідеї.
Логічний метод ґрунтується на дослідженні еволюції концепцій та теорій, без достатнього урахування їхнього зв'язку з іншими теоріями. У такому разі досліджується логіка розвитку концепцій, теорій.
Варто окремо назвати і мотиваційний, або класовий, метод, коли аналіз економічної думки підпорядковується економічній мотивації. Визначаються класи, які ведуть боротьбу за відповідну частку кінцевого продукту, а на цій підставі — класова позиція теоретиків, ідеологів того чи того класу. Цей метод використовував К. Маркс і його послідовники. Ясна річ, що наявність такої боротьби є незаперечною. Але покладати її в основу всієї економічної теорії також буде помилкою. Очевидно, треба передовсім теоретично осмислити питання ефективного функціонування економіки.
Може застосовуватись і територіальний метод, що передбачає дослідження історії економічної думки в певних країнах.
Поряд з таким підходом до вивчення історії економічної думки слід розглянути методологію як спосіб наукового пізнання, спосіб, з допомогою якого формується теорія, а також критерії оцінювання такої теорії. Цей аспект аналізу потребує спеціального дослідження і є доцільним у разі, коли студент уже опанував матеріал курсу і може аналізувати й порівнювати різні парадигми (маржиналізм, неокласика, кейнсіанство та ін.).
З проблемою методико-методологічних засад дослідження й викладу матеріалу безпосередньо пов'язане питання періодизації історії економічної думки. У нашому навчально-методичному посібнику економічні теорії та школи досліджуються відповідно до історичної послідовності їхнього виникнення і розвитку. Проте може застосовуватися й інша періодизація. Так, Я. С. Ядгаров пропонує поділити історію економічної думки (економічних учень) на три етапи: економічні вчення доби доринкової економіки; нерегульованої ринкової економіки; регульованої (соціально орієнтованої) ринкової економіки (див.: Ядгаров Я. С. История зкономических учений. — М., 1996. — С. 9). Не вдаючись у детальну критику такої схеми, зауважимо, що далеко не всі теорії вкладаються в запропоновані автором етапи.
Важливим моментом дослідження історії економічної думки є виявлення співвідношення між економічними теоріями та ідеологією. Розглядаючи це питання, необхідно завжди мати на увазі те, що ця проблема є особливо актуальною для пострадянських країн, оскільки саме в них історію економічної думки було занадто іде-ологізовано. Проте на теренах пострадянських країн часто бачимо нині іншу крайність. Намагаючись позбутись марксистського догматизму та зайвої ідеологізації економічної теорії, дехто з учених-економістів узагалі заперечує будь-який зв'язок економіки та ідеології. Але такий зв'язок існує, тому цілком ігнорувати його було б неправомірним. Західні економісти, наприклад, визнають роль ідеології, проте по-різному оцінюють силу її впливу. Отже, не варто заперечувати роль ідеології в економічних теоріях, так само як і не варто занадто їх ідеологізувати, що було притаманне всім суспільним наукам за радянських часів.