До них належать «Громадянська війна у Франції», де підсумовується досвід Паризької комуни та розглядаються перспективи революційних перетворень, «Націоналізація землі», присвячена викладу економічних основ соціалізму, «Критика Готської програми», де також аналізуються проблеми форм власності та форм розподілу за соціалізму і наводиться модель процесу відтворення.
Праці Ф. Енгельса цього періоду — це «Анти-Дюрінг», де висвітлюються питання методології політичної економії та розв'язуються проблеми сутності соціалістичного ладу, його організаційних основ; «Розвиток соціалізму від утопії до науки», де чітко формулюються основи суспільного соціалістичного ладу; «До критики проекту соціал-демократичної програми 1891 року» з розглядом нових аспектів розвитку капіталізму — монополізації виробництва, що потребувало уточнень марксистського вчення. Ця робота цікава тим, що Енгельс уважає монополізацію передумовою соціалістичних перетворень, засобом протистояння анархії і конкуренції (більшість тогочасних економістів оцінювала монополізацію, як процес, що дестабілізує економіку, заважає дії механізмів саморегулювання).
Беручи загалом, можна сказати, що Маркс і Енгельс створили в економічній науці особливий напрям, який став основою соціал-де-мократичних теорій, а згодом і так званого наукового комунізму.
|
