Умовно в розвитку радянської економічної теорії можна виділити кілька етапів:
— період становлення (20—30-ті роки), коли йшлося про спроби моделювання нового суспільства, визначення засадничих принципів його побудови, форм та методів його дослідження;
— період ідеологізації економічних поглядів (друга половина 30-х — 40-ві роки);
— період формування політекономії соціалізму як науки, що обслуговує ідеологію (50-ті — 60-ті роки);
— період занепаду (70-ті — 80-ті роки).
Характерною рисою економічної думки у 20—30-ті роки був справжній плюралізм. Відбувались численні теоретичні дискусії. Проте з кінця 20-х pp. науково-аналітичний підхід замінюється класово-партійним та ідеологічним. Починається догматизація основних положень марксистсько-ленінського вчення. Для другого періоду (друга половина 30-х — 40-ві pp.) характерним є те, що науку було обмежено жорсткими ідеологічними рамками. Завданням економічної науки стає, по суті, тільки всебічне обгрунтування тези щодо переваг соціалізму над капіталізмом.
Третій період (50-ті — 60-ті pp.) характеризується тим, що економічна теорія, яка була побудована на марксистських догматах і цілком підпорядковувалась ідеологічним потребам, з огляду на конкретні вимоги життя повинна була розширити коло своїх досліджень. Це виявилось, зокрема, у новому підручнику з політекономії (1954).
У наступний період (початок 70-х pp.) було дещо послаблено політико-ідеологічну цензуру, що позитивно позначилось на розвитку економічної теорії. Але це послаблення тривало недовго. Починаючи із середини 70-х pp. в економічній науці спостерігається застій, зумовлений погіршанням економічного становища в країні. Від науки почали знову вимагати принаймні теоретичного доведення переваг соціалістичного ладу, бо реальне життя свідчило про початок глибокої кризи радянської економіки. Через це на початку 80-х pp. економічна теорія також зазнала кризи. Як догматична та схоластична, вона нездатна була пояснити причини спаду радянської економіки та визначити способи виведення її з кризового стану.
Наприкінці 80-х — на початку 90-х pp. в економічній літературі починають формуватись засади нової концепції господарювання, розглядається можливість трансформації соціалістичної економіки в ринкову.
Варто звернути увагу і на такий парадоксальний факт. На початку 60-х pp. на вимогу партійного керівництва почалося формування в радянській економічній науці такого напряму, як «критика буржуазних економічних теорій». Задуманий як суто «викривальний» захід, цей напрям, однак, дав змогу радянському читачеві отримати бодай загальне уявлення про стан і досягнення світової економічної теорії, а отже, наочніше усвідомити загальну відсталість соціалістичного суспільства, що, безперечно, прискорило його остаточний крах.