Взаємодія попиту і пропозиції, їх координація здійснюються на основі цінового механізму і конкуренції. Дана взаємодія веде до формування рівноважної ціни, при якій величини попиту і пропозиції збалансовані. Загалом стан ринкової рівноваги можна означити як стан ринку3, при якому ні один з економічних агентів (за інших рівних умов) не змінює своє рішення про заплановану величину індивідуального попиту або пропозиції і ціну, яку заправляють чи пропонують.
Отже, ринок перебуває у рівновазі, коли при певному обсязі ринкових угод у фізичному виразі ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній.
Ринковий механізм реалізує тенденцію до рівноваги, тобто об'єктивно існує здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише внутрішніх сил. Це явище називають стабільністю рівноваги.
Стан ринкової рівноваги не обов'язково єдиний. Множинність станів рівноваги визначається існуванням аномалій у формуванні ринкових попиту і пропозиції, які полягають у тому, що на певній ділянці крива попиту може відображати пряму залежність величини попиту від ціни, а крива пропозиції - обернену залежність величини пропозиції від ціни. Проте якщо рівновага єдина, то умовою її досягнення є максимум ринкових угод у фізичному виразі при заданих попиті і пропозиції. У протилежному випадку один із досягнутих максимумів буде локальним.
У ринковій економіці, як правило, рідкісними є ситуації, при яких діють лише фактори попиту або лише фактори пропозиції. Набагато частіше трапляються ситуації, за яких дані фактори діють одночасно.
Розглянемо ситуацію, коли одночасний вплив факторів попиту і пропозиції протилежний. У цьому випадку, коли одночасно діють фактори, що збільшують попит і зменшують пропозицію, рівноважне значення ціни зростає більшою мірою, ніж під впливом одного фактора. Аналогічно, рівноважне значення ціни зменшується більшою мірою, коли одночасно діють фактори, що зменшують попит і збільшують пропозицію (рис. 7а).

Рис. 7. Ситуаціїрізноспрямованої дії факторів попиту і пропозиції.
Крім цього, якщо вплив факторів попиту і факторів пропозиції протилежний, зміна рівноважного обсягу продукції залежить від відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. Так, при різноспрямованій дії факторів попиту і пропозиції зміна рівноважної кількості товару, як правило, менше виражена, ніж при окремому впливові факторів попиту або факторів пропозиції4. Як поодинокий випадок тут можлива ситуація, при якій зміна факторів попиту нейтралізується зміною факторів пропозиції, або навпаки, що залишає незмінною величину рівноважної кількості товарів (послуг) (рис. 7б).
У ситуації, коли одночасний вплив факторів попиту і пропозиції має однакову спрямованість (у бік зменшення або збільшення), рівноважна кількість продукції змінюється на величину більшу, ніж під впливом кожної групи факторів, взятої окремо. Так, коли одночасно діють фактори, що збільшують і попит, і пропозицію, рівноважне значення кількості зростає більшою мірою, ніж під впливом одного фактора (рис. 8а).
Аналогічно рівноважне значення кількості зменшується більшою мірою, ніж під впливом одного з факторів, коли одночасно діють фактори, що зменшують і попит, і пропозицію.

Рис. 8. Ситуації односпрямованої дії факторів попиту і пропозиції.
Крім цього, якщо вплив факторів попиту і пропозиції має однакову спрямованість, то зміна рівноважної ціни продукції залежить від відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. Так, при односпрямованій дії факторів попиту і пропозиції зміна рівноважної ціни товару, як правило, менше виражена, ніж при окремому впливові факторів попиту чи пропозиції5 . Як поодинокий випадок тут можлива ситуація, за якої зміна факторів попиту нейтралізується зміною факторів пропозиції, або навпаки, що залишає незмінною величину рівноважної ціни товару (послуги) (рис. 8б).
Розглянуті вище ситуації стану рівноваги і його зміни не враховують фактор часу, тобто процес взаємного пристосування попиту і пропозиції, що, як правило, має місце на практиці. У такій ситуації, коли величина пропозиції реагує на зміну цін з деяким часовим лагом, аналіз стабільності рівноваги суттєво ускладнюється, а графік попиту і пропозиції набуває павутиноподібного вигляду ("павутиноподібна модель"). При цьому стабільність рівноваги визначають за допомогою величин абсолютних нахилів ліній попиту і пропозиції (при цьому нахил ліній попиту і пропозиції має бути нормальним, тобто відображати обернену залежність величини попиту від ціни і пряму залежність величини пропозиції від ціни).
Перебої у механізмі координації попиту і пропозиції породжують надлишки та дефіцити товарів (послуг), що знижує ефективність ринкової економіки.
Потреба у державному регулюванні ринку зумовлена не лише недосконалістю окремих ринків (недосконалістю конкуренції на окремих ринках), а й необхідністю вирішення макроекономічних завдань (зниження інфляції, забезпечення повної зайнятості тощо). Основними елементами державного регулювання ринку є система оподаткування і надання дотацій, а також встановлення фіксованих цін.
Так, уведення непрямого оподаткування (наприклад, потоварних податків, які стягують із розрахунку деякої фіксованої в абсолютному значенні суми з одиниці реалізованої продукції, незалежно від того, хто є платником податків (продавець чи покупець) призводить до зменшення рівноважного обсягу ринку, підвищення ціни, фактично сплаченої покупцями, і зменшення ціни, фактично отриманої продавцями. Уведення потоварної дотації (потоварного "податку навпаки"), яку отримують, як правило, виробники, веде до зростання пропозиції, а, відповідно, до збільшення обсягу продажів, зниження ціни, сплаченої покупцями, і зростання ціни, отриманої виробниками.
Встановлення фіксованої ціни вищої за рівноважну призводить до надлишку пропозиції, а нижчої за рівноважну - до дефіциту. В обох випадках обсяг продажів буде нижчий за рівноважний рівень.
Аналіз ситуації добровільного обміну (купівлі-продажу) з точки зору зиску, отриманої покупцями і продавцями дає змогу визначити величини надлишку споживача (покупця) і надлишку виробника (продавця) (рис. 9).

Рис. 9. Надлишки споживача (покупця) і виробника (продавця).
Так, надлишок (чистий зиск споживача) — це зиск від торгівлі, одержаний покупцем, величина якого відповідає різниці між сумою грошей, яку покупці згодні заплатити за даний товар, і реальними витратами на його придбання. При графічному зображенні величина споживчого надлишку дорівнює площі вертикально заштрихованого трикутника АРЕЕ. Величина надлишку (чистого зиску) виробника - це різниця між сумою грошей, яку виробники готові витратити на виробництво і реалізацію даного товару, і їх реальними доходами від його продажу. На графіку величина надлишку виробника дорівнює площі горизонтально заштрихованого трикутника ВРЕЕ.
Сума величин вказаних вище надлишків характеризує суспільну вигоду, що виникає у зв'язку з можливістю купівлі-продажу товарів, тобто у зв'язку з існуванням ринку взагалі.