Відповідно до чинного нині законодавства України для оцінювання фінансової стійкості підприємства вирішального значення набуває показник чистих активів, який визначають як різницю суми активів, використовуваних для розрахунку, і суми зобов'язань, взятих до розрахунку.
Активи підприємства використовують для розрахунків. Вони дорівнюють сумі підсумків розділів балансу І "Позаобігові активи" і ІІ "Обігові активи" за мінусом вартості власних акцій, викуплених в акціонерів (рядок 045 розділу ІІ балансу), а також оцінювальних резервів за сумнівними боргами, якщо їх створювали (рядок 162 розділу ІІ балансу).
Зобов'язання підприємства, взяті до розрахунку, дорівнюють сумі підсумків розділів пасиву балансу ІІІ "Довгострокові зобов'язання" і ІV "Поточні зобов'язання", збільшеній на суми цільового фінансування (рядок 420, розділ ІІ пасиву) і зменшеній на суми доходів майбутніх періодів (розділ V пасиву).
Згідно з чинним законодавством України для акціонерних товариств якщо по закінченні другого і кожного наступного фінансового року вартість чистих активів підприємства менша за його статутний капітал, підприємство зобов'язане поінформувати про зменшення свого статутного капіталу до величини, що не перевищує вартість його чистих активів. Тому різниця реального власного і статутного капіталів - основний вихідний показник стійкості фінансового стану підприємства.
Наведемо алгоритм розрахунку даного показника:
різниця реального
власного капіталу = (реальний власний капітал) - (статутний
статутного капіталу капітал) = (статутний капітал + додатковий
капітал + резервний капітал + пайовий капітал + інший додатковий капітал + нерозподілений прибуток + доходи майбутніх періодів) -непокритий збиток - вилучений капітал -неоплачений капітал - статутний капітал = (додатковий капітал) + (резервний капітал) + (нерозподілений прибуток) + (доходи майбутніх періодів) - (непокриті збитки) - (вилучений капітал) - (неоплачений капітал).
Позитивні складові наведеного виразу можна умовно назвати приростом власного капіталу, а негативні складові - вилученням власного капіталу. Якщо зростання власного капіталу перевищує його вилучення (або дорівнює йому), то різниця реального власного капіталу та статутного капіталу є позитивною (або принаймні не є негативною) і, відповідно, виконується мінімальна умова фінансової стійкості підприємства.
Якщо приріст власного капіталу є меншим від його вилучення, то різниця реального власного і статутного капіталів є негативною що свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства.

Аналіз різниці реального власного і статутного капіталів проводять у формі табл. 47. У ході аналізу встановлюють достатність величин реального власного капіталу.
У випадку визначення нестачі реального власного капіталу зусилля потрібно спрямувати на збільшення прибутку, зростання рентабельності, погашення заборгованості учасників (засновників) за внесками у статутний капітал, розподіл чистого прибутку переважно на поповнення резервного капіталу.