Грошові розрахунки є необхідним елементом розширеного відтворення, завершальною ланкою у процесі реалізації суспільного продукту. Вони здійснюються за допомогою готівкових грошей і в безготівковому порядку.
Готівкові розрахунки застосовуються в основному у взаємовідносинах підприємств і організацій з населенням, тобто обслуговують рух грошових доходів і витрат населення. У розрахунках між підприємствами й організаціями майже всі платежі (крім Дрібних) здійснюються шляхом безготівкових перерахувань. Сукупність усіх грошових розрахунків незалежно від форми їх здійснення являє собою грошовий обіг.
Основну частину сукупного грошового обігу (понад 80 %) становить безготівковий обіг. Сфери застосування готівкових грошей і безготівкових розрахунків розмежовані між собою, але в той же час вони органічно взаємопов'язані.
Отже, безготівкові розрахунки обслуговують господарські взаємовідносини підприємств, організацій, установ, фінансово-кредитних органів. Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності і надані послуги. При здійсненні розрахунків у народному господарстві може застосовуватися банківський кредит.
Організація безготівкових розрахунків має забезпечити своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію і надані послуги і тим самим сприяти прискоренню оборотності обігових коштів. Крім того, організація розрахунків має допомагати створенню умов для взаємного контролю постачальника і покупця за дотриманням господарських договорів.
Одним з актуальних завдань організації розрахунків є зближення моменту отримання матеріальних цінностей покупцями і здійснення платежу за них постачальникам, а звідси — скорочення взаємної заборгованості.
Організаторами та основними виконавцями розрахункових розрахунків є банки. Деякі безготівкові платежі, переважно дрібні, проводяться підприємствами та організаціями за допомогою поштово-телеграфних переказів через відділення зв'язку.
Безготівкові розрахунки здійснюються на підставі письмових розрахунково-грошових документів: платіжних доручень, вимог-доручень, розрахункових чеків, акредитивних заяв, реєстрів, векселів та ін. Для кожного з них характерні єдині в масштабах країни форма, чітка стандартизація, кодифікація реквізитів.
Системи оформлення, використання і руху розрахункових документів називається документообігом.
Безготівкові розрахунки поділяються на іногородні та місцеві. Розрізняють їх також за способом платежу і формою.
Основний спосіб платежу — це перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок постачальника шляхом відповідних записів по них. Залежно від характеру платежу, порядку кредитування та інших умов кошти перераховуються по різних рахунках підприємств — поточних, контокорентних позичкових, рахунках фінансування капітальних вкладень. Різновидом цього способу платежу є планові платежі, при яких розрахунки проводяться не по кожній окремій поставці матеріальних цінностей, а за певний період, виходячи з плану поставки.
Другий спосіб платежу — це залік взаємних вимог, при якому взаємні борги підприємств зараховуються і тільки різниця перераховується шляхом записів по рахунках.
Залежно від розрахункового документа, що використовується у розрахунках та його обігу, розрізняють такі форми розрахунків:
• платіжними дорученнями;
• чеками;
• за допомогою акредитивів;
• вимогами-дорученнями та ін.
Застосування тієї чи іншої форми розрахунків визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств та організацій і спрямовано на зміцнення договірної дисципліни, забезпечення безперебійних платежів і прискорення обіговості грошових коштів у розрахунках.
Підприємства, а також установи банків здійснюють розрахунки при дотриманні таких умов:
1. Платежі проводяться, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт чи надання послуг або одночасно з ними. В окремих випадках може бути проведена попередня оплата.
2. Платежі виконуються за згодою (акцептом) платника або за його дорученням. Платник може відмовитись від акцепту платіжної вимоги-доручення повністю або частково за певних умов. Без згоди платника або його доручення списання коштів з рахунків допускається лише у випадках, передбачених законодавством. У безакцептному порядку проводиться списання:
• за виконавчим листом суду або арбітражу;
• недоїмок по податках, недоплат у державні цільові фонди, позабюджетні фонди;
• платежів за розпорядженнями державних податкових адміністрацій;
• платежів державного обов'язкового і державного соціального страхування, до пенсійного фонду;
• за розпорядженням Антимонопольного комітету і КРУ;
• за розпорядженням підприємств по результатах огляду претензій, що стосуються доарбітражного врегулювання господарських спорів, у тому випадку, якщо боржник визнав претензію.
3. Платежі проводяться за рахунок власних коштів платника, а в окремих випадках — за рахунок кредиту банку;
4. Зарахування коштів на рахунок одержувача здійснюється лише після списання їх з рахунку платника.
Порядок і форма розрахунків визначаються у договорі між сторонами.