Гарантії забезпечення права громадян на працю визначені в статті 5і Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 5 липня 1995 року. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності; безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб; надання підприємствами, установами, організаціями, відповідно до їх попередньо поданих заявок, роботи за фахом випускникам державних вищих учбових закладів; безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку з виплатою стипендій; компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість; правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам гарантій на всій території України створені служби зайнятості, діяльність яких здійснюється під керівництвом Міністерства праці України і місцевих державних адміністрацій. Послуги громадянам, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, державними службами зайнятості надаються безплатно.
Громадяни України мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства чи до іншого роботодавця, у тому числі до фізичної особи безпосередньо або до державної служби зайнятості за сприянням у підшуканні роботи.
За сприянням до державної служби зайнятості в працевлаштуванні можуть звертатись як незайняті на роботі громадяни, які бажають працювати, так і зайняті громадяни, які бажають поміняти місце роботи, влаштуватися працювати за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Усі незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації в тому числі, пенсіонери, інваліди та молодь, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади. При реєстрації кожним громадянином заповнюється картка персонального обліку.
Зайнятим громадянам, які працюють за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) або самостійно забезпечують себе роботою, навчаються в денних загальноосвітніх школах та вищих навчальних закладах очної форми навчання, а також особам без певного місця проживання і прописки надаються консультативні послуги з питань працевлаштування у разі звернення до державної служби зайнятості. На цих осіб заповнюється карта особи, яка звернулася до служби зайнятості за консультацією.
Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта, трудової книжки, в разі потреби військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Громадяни, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, реєструються при поданні ними паспорта або свідоцтва про народження, документа про освіту чи професійну підготовку та довідки про останнє заняття, яку видає за місцем проживання відповідна житлово-експлуатаційна організація або місцевий орган державної виконавчої влади.
При цьому неповнолітні, які досягли п'ятнадцяти років і звертаються за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості, можуть бути зареєстровані за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Відповідно до частини 3 статті 188 КЗпП України допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійних навчально-виховних закладів у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, шо його замінює.
Військовослужбовці, звільнені з дійсної військової служби в Збройних Силах України, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони, органах внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, а також альтернативної (невійськової) служби, подають паспорт, трудову книжку, якщо вона є, в разі необхідності документ про освіту.
При реєстрації військовослужбовців строкової служби враховуються вимоги пункту 3 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх у тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступників на посаду не нижче за ту, яку вони займали до призову на військову службу.
Громадяни, які закінчили навчання у професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах очної форми навчання, реєструються у центрі зайнятості, і крім подання вищезазначених загальних документів, пред'являють також довідку про надання можливості самостійного працевлаштування, виданої зазначеними навчальними закладами. У разі відсутності такої довідки їм надаються тільки консультаційні послуги.
Громадяни, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємства, установи чи організації, скороченням чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України), реєструються в центрі зайнятості як такі, що шукають роботу, не пізніше десяти календарних днів до закінчення тримісячного строку після звільнення. У разі порушення зазначеного строку реєстрації без поважних причин або відмови від двох пропозицій підходящої роботи, вони втрачають право на передбачені законом пільги і реєструються на загальних підставах нарівні з іншими незайнятими громадянами.
Під поважними причинами слід вважати хворобу самого громадянина, смерть або хворобу близьких родичів, які були на його утриманні, та інші випадки, що перешкоджали громадянину своєчасно звернутися до служби зайнятості. Поважні причини повинні бути підтверджені відповідними документами.
Громадяни України, які звільнені з роботи за скороченням чисельності або штату працівників з підприємств, установ чи організацій, розташованих на території Росії чи інших країн СНД, і прибули на постійне проживання в Україну, реєструються в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, на загальних підставах, якщо інше не передбачене чинними нормативними актами та міжнародними договорами або угодами.
Громадяни, звільнені з підприємств, установ та організацій у зв'язку з відселенням або самостійним переселенням з територій радіоактивного забруднення, реєструються в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, протягом одного місяця після звільнення.
При реєстрації кожний громадянин особисто заповнює картку персонального обліку громадянина, який шукає роботу, картку безробітного. Після заповнення цієї картки громадянин отримує під розписку пам'ятку про порядок надання послуг державною службою зайнятості.
Зареєстрованим в державній службі зайнятості громадянам як таким, що шукають роботу, протягом десяти календарних днів з моменту реєстрації підшуковується підходяща робота. Десятиденний термін підбору підходящої роботи розпочинається з дня реєстрації громадянина як такого, що шукає роботу, і до цього строку входять вихідні та святкові дні.
При відмові від двох пропозицій підходящої роботи громадянин втрачає право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією.
Працівникам, вивільненим з роботи у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, строк підбору підходящої роботи становить десять днів. Коли ж реєстрація відбулася раніше ніж за десять календарних днів до закінчення тримісячного строку збереження середнього заробітку, пошуковий період може тривати до закінчення тримісячного терміну з дня звільнення.
Тим, хто звільнився з підприємств, установ, організацій у зв'язку з відселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення підбір підходящої роботи продовжується протягом чотирьох місяців з дня звільнення за умови, що вони своєчасно, у місячний термін після звільнення, звернулися до державної служби зайнятості.
У разі проведення на підприємствах, в установах і організаціях скорочення чисельності або штату працівників у розмірі, що перевищує п'ять процентів загальної кількості робочих місць, місцеві Ради народних депутатів зменшують або взагалі не встановлюють квоти для зазначених підприємств, установ і організацій.
Соціально незахищені громадяни перебувають на обліку в місцевих органах державної служби зайнятості. З прийняттям 21 березня 1991 р. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів передано органам Міністерства соціального захисту населення, Міністерства охорони здоров'я України та місцевим Радам народних депутатів. Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів мають право встановлювати квоту для прийому на роботу інвалідів не менш п'яти відсотків робочих місць.
За порушення закону про соціальний захист інвалідів підприємства, які не створили для праці інвалідів робочих місць, повинні сплачувати обласному відділу фонду соціальної захищеності інвалідів кошти на створення таких місць. До районного бюджету вилучені у такий спосіб грошові суми не потрапляють.
Коли громадянин зареєстрований державною службою зайнятості, працівник цієї служби встановлює конкретні строки відвідувань центру зайнятості та ознайомлює з ними громадянина під розписку у картці обліку відвідувань центру зайнятості. Форма такої картки затверджена наказом Міністерства праці України від 22 березня 1993 р. № 16.
У разі відмови громадянина від розпису працівники державної служби зайнятості складають відповідний акт. Після цього кожне порушення громадянином без поважних причин строків відвідувань центру зайнятості у період підбору підходящої роботи вважається як не сприяння своєму працевлаштуванню і відмова приступити до праці.
Зняття з обліку громадянина як такого, що шукає роботу, та надання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю здійснюється у встановленому порядку.