Торгово-біржова діяльність, як вид господарської діяльності, впорядковується особливим набором правових способів і методів, специфіка яких визначається сферою суспільного виробництва, у якій складаються відносини, що виникають у ході здійснення такої діяльності. Розглядаючи засоби як специфічні прийоми й механізми впливу норм права на регульовані відносини, варто виділити таку категорію як принципи управління діяльністю товарної біржі. Принципи торгово-біржової діяльності — це керівні засади, які визначають характер правового регулювання відповідних відносин учасників біржової торгівлі й товарної біржі.
Насамперед, для торгово-біржової діяльності мають значення загальні принципи господарювання, закріплені в ст. 6 ГК України, зокрема:
— забезпечення економічного різноманіття й рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання;
— вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України;
— заборона незаконного втручання органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини.
Певну конкретизацію щодо торгово-біржової діяльності дані принципи одержують у відповідних нормах ГК України й Закону. Так, ч. 8 ст. 279 ГК України й ст. 2 Закону передбачають, що товарна біржа здійснює свою діяльність на принципах самоврядування й господарської самостійності, рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення торгів, застосування вільних (ринкових) цін. Дані принципи відображають сутність господарсько-правового регулювання цього виду діяльності й визначають характер правового регулювання відносин, які складаються в ході здійснення торгово-біржової діяльності.
Розвиток зазначених принципів торгово-біржової діяльності знаходить свій прояв й у різних нормативно-правових актах. Так, відповідно до Концепції розвитку біржового ринку, схваленої постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 5 червня 1997 p., принципами біржового ринку сільськогосподарської продукції є:
1) використання важелів державного управління розвитком біржового ринку як одного з елементів інфраструктури, що найбільш повно забезпечує баланс пропозиції та попиту, встановлення ринкових цін, гарантію виконання угод, легальність і прозорість торгівельних операцій;
2) організаційна підтримка й стимулювання розвитку біржового сільськогосподарського ринку з боку обласних і районних державних адміністрацій і посилення їхньої відповідальності за дотримання законодавства, указів Президента, постанов уряду, які регулюють діяльність бірж;
3) координація діяльності бірж із питань цінової політики, організації торгів, стандартизації біржових товарів, сертифікації бірж і діяльності біржових посередників і з інших питань немонополістичного характеру;
4) гарантування легітимності укладання й ліквідності біржових угод, захист їх від неплатежів;
5) відкритість і прозорість біржового ринку для продавців, покупців, податкових, банківських, страхових і статистичних установ;
6) демонополізація біржового ринку;
7) антидемпінгова спрямованість діяльності бірж.
Прояв у формулюваннях принципів елементів конкуренції, щодо статусу різних категорій учасників біржової торгівлі, питань ціноутворення, порядку проведення біржових торгів як форми біржової торгівлі, що впливає на всі аспекти торгово-біржової діяльності, значно підсилюючи ефективність правового впливу.
Принципи самоврядування й господарської самостійності товарної біржі знаходять своє вираження в співвідношенні двох методів управління. Так, у літературі традиційно виділяють два види управління діяльністю товарних бірж, кожний з яких припускає застосування різних методів: державне — здійснюється відповідними органами держави, і недержавне, котре здійснюється недержавними організаціями й безпосередньо біржовими органами.
Певні прояви такого підходу знайшли своє вираження в постанові Кабінету Міністрів України № 425 від 1 квітня 1996 p., відповідно до якої в Україні була створена Державна комісія з питань організації біржового сільськогосподарського ринку. Комісія є колегіальним органом, основними завданнями якого є координація роботи центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, пов'язаної з організацією біржового сільськогосподарського ринку в Україні, сприяння формуванню загальнонаціонального й регіонального товарно-фінансового обороту.
Регулюючий вплив зазначених принципів і методів торгово-біржової діяльності спрямований на вдосконалення біржової торгівлі, вирішення проблем товарного обміну, адаптацію товарного ринку до умов ринкового середовища, формування ринкових інструментів управління й механізмів біржової торгівлі. Маючи великий регулюючий потенціал, принципи торгово-біржової діяльності дозволяють домогтися в умовах твердої конкуренції високого рівня погодженості й координації дій всіх господарюючих суб'єктів приймаючу участь у біржовій торгівлі.