Міжнародна торгівля віддавна сприяла розвитку відносин, особливо економічних, між народами і державами. Протягом тривалого часу в її розвитку основну роль відігравали приватні особи, фірми, компанії, потім держави і їхні організації. В основі правового регулювання міжнародної торгівлі лежало звичаєве право. Так. наприклад, в однім із джерел звичаєвого права "Consolato del mare" (збірник добрих звичаїв моря XIII-XV століть) регулювалося правове становище купців, їхніх товарів і суден при перебуванні в іноземних портах.
У міру подальшого розвитку міжнародних економічних зв'язків зростало і значення правового регулювання міжнародної торгівлі. Найважливішу роль у цьому плані стали відігравати міжнародні торговельні договори, що укладалися на двосторонній та багатосторонній основах.
Розвиток двосторонніх міжнародних договорів у практиці міжнародних економічних відносин має солідну історію, що сприяє їхньому аналізу, узагальненню і виявленню найбільш загальних і життєздатних тенденцій. Зокрема виявилося, що найбільш уживаними були (і є) такі торговельні договори, як договір про торгівлю та мореплавання, договір про торгівлю та навігацію, договір про торгівлю й економічне співробітництво, договір про дружбу і розширення торговельних зв'язків та ін. Основним змістом таких договорів, крім визначення їхніх сторін (суб'єктів) і умов вступу договору в силу, є:
- надання на взаємній основі пільгового правового митного режиму;
- встановлення пільг у сфері оподаткування ввезених товарів, порядок їхнього ввозу і вивозу;
- визначення порядку транспортування товарів по території учасників договору;
- положення про транзит товарів через територію сторін договору;
- положення щодо правового режиму торговельного мореплавання;
- положення, що визначають правове становище юридичних і фізичних осіб одного учасника договору на території іншого;
- положення, що визначають загальний порядок розрахунків за товар, що постачається, послуги та ін.
Звичайно після укладання подібних договорів, що носять порівняно загальний характер, укладаються угоди, що конкретизують зміст загального торговельного договору. До таких угод належать угоди про товарообіг, клірингові угоди, кредитні угоди, платіжні угоди, угоди про міжнародні розрахунки та ін. З огляду на те, що стисла характеристика цих та інших подібних угод уже давалась, обмежимось тільки їх перерахуванням.
На основі вивчення практики укладання двосторонніх міжнародних Договорів і з огляду на вимоги міжнародної торгівлі, що постійно розвивається, формувались і багатосторонні міжнародні торговельні договори. Як приклад такого договору, насамперед, варто назвати вже раніше згадувану Генеральну угоду з тарифів і торгівлі 1947 р. (ГАТТ). Цей багатосторонній міжнародно-правовий акт, що неодноразово доповнювався і вдосконалювався, почав розглядатися як основа багатостороннього регулювання міжнародної торгівлі, що, в остаточному підсумку, створило умови виділення міжнародного торговельного права в самостійну галузь сучасного міжнародного права.
Проте, незважаючи на численні обновляння ГАТТ, поступово його положення перестали відповідати сучасним вимогам, і ГАТТ, що набула з часом рис міжнародної торговельної організації, після тривалих дискусій у період семирічної роботи Уругвайського раунду ГАТТ було перетворено в нову міжнародну торговельну організацію - Світову організацію торгівлі (СОТ). Юридичною основою цієї нової організації стали документи, що регламентують положення про митні тарифи, торгівлю товарами, торгівлю послугами, а також положення, що стоять на варті інтелектуальної власності, і положення про процедури врегулювання торговельних спорів, контролю за торговельною політикою та ін. Усі ці документи являють собою значний комплекс, об'єднаний у єдиний об'ємний документ, який можна іменувати як "Кодекс міжнародної торгівлі".
У наш час СОТ, яка замінила ГАТТ у системі міжнародних торговельних організацій, займає центральне місце у сфері торговельних відносин держав. Вищим органом СОТ є Конференція Міністрів. Цей форум складається з представників усіх держав, що входять до СОТ У структурі СОТ також утворені Секретаріат, Комітет з торговельної політики і Генеральна рада, яка відіграє важливу роль у СОТ. оскільки, в основному, займається здійсненням найважливіших функцій СОТ Під керівництвом Генеральної ради працюють Орган із розв'язання спорів, Орган із торговельної політики, а також ряд комітетів і рад.
Основними завданнями, що їх прагне вирішувати СОТ у своїй повсякденній діяльності, є:
- зниження тарифних ставок на промислові товари;
- лібералізація торгівлі продуктами сільського господарства;
- реалізація встановлених СОТ правил щодо походження товарів;
- здійснення всіма членами СОТ угод про запобіжні заходи у випадках збитків для національної промисловості від непередбаченого зростання імпорту;
- здійснення антидемпінгових заходів з метою захисту національної промисловості;
- обмеження субсидій за необхідності протидіяти субсидованому експорту;
- протидія технічним бар'єрам у торгівлі;
- регулювання торгівлі послугами;
- реалізація права інтелектуальної власності як нового напрямку в діяльності COT.
Важливу роль у питаннях розвитку міжнародної торгівлі та формуванні політичних і правових положень у сфері міжнародних торговельних відносин відіграє створена під егідою ООН у 1964 році Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД). З'явившись як допоміжний орган ООН, швидко розгорнувши активну політико-економічну діяльність, ЮНКТАД незабаром набула рис самостійної міжнародної економічної організації. Основні питання, які вирішує ЮНКТАД, - це сприяння світовому економічному розвитку, й особливо, розвитку країн, що звільнилися від колоніальної залежності. З цією метою ЮНКТАД бере активну участь у формуванні загальної політики у сфері міжнародної торгівлі та принципів її розвитку. Ця діяльність виразилася в таких конкретних акціях, як:
- розробка і прийняття в 1964 р. принципів міжнародних торговельних відносин і торговельної політики;
- підготовка в 1965 р. Конвенції про торгівлю держав, які не мають виходу до моря;
- розробка і прийняття в 1968 р. рекомендацій про введення загальної системи преференцій на користь країн, що розвиваються;
- розробка рекомендацій, що обґрунтовують необхідність прийняття Хартії економічних прав і обов'язків держав, і активна участь у підготовці тексту цієї Хартії в 1973-1974 pp.;
- розробка і прийняття в 1983 р. резолюції про відмову/від заходів економічного примусу; /
- розробка і прийняття ряду міжнародних договорів та угод у сфері торгівлі різними товарами сировинного призначення (каучук, пшениця, оливкова олія, какао, олово, джут та ін.);
- участь у розробці і прийнятті Угоди про глобальну систему торговельних преференцій між країнами, що розвиваються, та ін.
У широкомасштабному процесі правової регламентації міжнародної торгівлі беруть активну участь й інші міжнародні економічні організації (ОПЕК, МВФ, МБРР та ін.). Проте юридична активність СОТ і ЮНКТАД настільки різноманітна й ефективна, що створювані ними комплекси правових норм нерідко характеризуються як "право СОТ", "право ЮНКТАД".
Разом з тим варто зауважити, що найбільший ефект у правовій регламентації міжнародної торгівлі досягається тоді, коли зазначені комплекси правових норм активно взаємодіють з положеннями не-юридичного характеру (політичними, економічними та ін.), а також із нормами національних правових систем.
Такого роду взаємодія, характерна для сучасного етапу розвитку міжнародного життя, є визначальною рисою міжнародного торговельного права.