Основні принципи сучасного міжнародного права у загальному плані можна визначити як загальновизнані норми, що мають найбільше юридичне значення в розв'язанні найважливіших проблем міжнародних відносин. Вони мають вищу юридичну чинність і носять імперативний характер (jus cogens), тобто, обов'язковий до виконання. Відповідно до ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 p., відхилення від норм jus cogens неприпустиме.
Основні принципи визначають головний зміст сучасного міжнародного права. Тому характерні риси, властиві цьому праву, властиві також і його основним принципам. Особливо це стосується таких рис, як історизм, об'єктивізм, узгодженість волі держав при їх прийнятті, добровільність із боку держав у покладанні на себе зобов'язань, що випливають із принципів, сумлінність дотримання принципів, загальне визнання принципів як основних канонів сучасного міжнародного права.
Притаманність характерних рис міжнародного права його основним ознакам найбільш чітко виявляється в сутності такої риси як історизм. Саме історичний підхід до з'ясування юридичної природи кожного принципу дозволяє глибше зрозуміти його значення і дієвість. Наприклад, з'ясування питань виникнення історичного розвитку такого принципу, як суверенна рівність, дає найбільш повне уявлення про зміст і дію цього принципу в сучасних умовах, підкреслює історично й об'єктивно виниклу рівність держав як суб'єктів міжнародного права, демократичний зміст цього принципу, його мирну спрямованість і т.д.
Підкреслюючи значимість такої характерної риси основних принципів сучасного міжнародного права як історизм, цікаво відзначити, що багато з них зародилися в міжнародному праві дуже давно і деякі з них - тисячоліття тому. Таким принципом, зокрема, є принцип "pacta sunt servanda" (договорів необхідно ^дотримуватись), що склався в давньоримському праві народів. Його розвиток бере початок із відомого постулату римських юристів - "слово, дане навіть ворогу, необхідно тримати".
Видається, що з'ясування характерних рис, властивих сучасному міжнародному праву, в цілому буде сприяти більш глибокому уявленню про нього взагалі і про його принципи, зокрема.
Слід також відзначити, що сучасне міжнародне право істотно відрізняється від історичних типів міжнародного права і. зокрема, від класичного, оскільки базується цілком на нових принципах, хоча в основі їх і лежать положення звичайного права, що зародилися в епоху розвитку класичного і навіть феодального права (суверенітет
держав, суверенна рівність, співробітництво, практика укладання мирних договорів, осуд агресії, поважання прав людини та ін.).
Однак ці положення раніше не мали того авторитету, тої юридичної чинності і характеру загального визнання і того значення, яких вони набули на сучасному етапі розвитку міжнародного права. Вони стали принципами, оскільки являють собою найбільш узагальнені норми. що відображають характерні риси і головний зміст сучасного міжнародного права, вони набули загального визнання і вищої юридичної чинності в міжнародному співтоваристві. Початок цьому було покладено в Статуті ООН, де був закладений фундамент сучасного міжнародного права, всього міжнародного правопорядку на доступне для огляду майбутнє. Саме в Статуті ООН (ст.ст. 1, 2) сформульовані положення, котрі міжнародне співтовариство розцінює як найважливіші принципи сучасного міжнародного права, на яких повинні розвиватися міжнародні відносини. Однак у Статуті вони сформульовані в стислій формі. Тому пізніше, у 1970 p., ці принципи були розвинуті й закріплені спеціальною Декларацією ООН на XXV сесії Генеральної Асамблеї ООН "Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами, відповідно до Статуту ООН". З огляду на певні обставини, знайшли відображення тільки такі принципи, як суверенна рівність, рівноправність, самовизначення народів, невтручання у внутрішні справи, незастосування сили, мирне вирішення суперечок, сумлінне дотримання зобов'язань, співробітництво. Формулювання двох принципів, відмічених у Статуті ООН, у Декларації не були відображені. Невдовзі це було поправлено з деякими додатками. У серпні 1975 р. в Гельсінкі на Нараді з безпеки і співробітництва в Європі пакет основних принципів був доповнений ще трьома: поважання прав людини і основних свобод, територіальна цілісність і непорушність кордонів (поки що для Європи). Таким чином, у Заключному акті відображені 10 основних принципів.
Ці основні принципи лягли в основу сучасного міжнародного права. На них будуються всі міжнародні відносини на сучасному етапі . Вони - фундамент і ядро сучасного міжнародного права, вони визначають його зміст і служать критерієм правомірності поведінки держав. Між ними існує тісний взаємозв'язок, і деякі з них істотно доповнюють один одного, але серед них немає ніякої супідрядності. Умовно основні принципи можна класифікувати, як принципи, що стосуються підтримки миру і безпеки, та принципи міжнародного співробітництва.
Сучасні міжнародні відносини визнаються правомірними тільки за умови їхньої відповідності основним принципам міжнародного права,
Це не с вичерпний перелік основних принципів, є й інші. Однак ці принципи на сучасному етапі мають переважне значення. До інших принципів, що до теперішнього часу потребують подібного закріплення, варто віднести принципи охорони навколишнього середовища, принципи загального і повного роззброєння, принцип заборони атомної зброї та ін., що у свою чергу є основним найважливішим юридичним орієнтиром при виробленні політики кожної держави. Основні принципи сучасного міжнародного права носять універсальний характер, є цементуючим засобом у справі зміцнення світового правопорядку. У зв'язку з цим основні принципи сучасного міжнародного права можна характеризувати як керівні правила поведінки суб'єктів міжнародного права, що виникають, як результат суспільної практики, як юридично закріплені витоки міжнародного права. Таким чином основні принципи - це:
- найбільш узагальнені норми міжнародного права, у котрих дуже чітко виявляються характерні риси і зміст сучасного міжнародного права;
- ядро юридичної сутності сучасного міжнародного права, що носить імперативний характер;
- фундамент сучасного міжнародного права, його нормативно-правової бази;
- критерій оцінки правомірності дій суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені;
- найбільш яскравий виразник цілей і завдань сучасного міжнародного права;
- конкретний правовий регулятор міжнародних відносин;
- юридичний орієнтир при виробленні зовнішньої і внутрішньої політики кожної держави;
- цементуючий засіб у справі розвитку і зміцнення міжнародного співробітництва;
- фактор універсальності основних положень сучасного міжнародного права;
- аргументований вираз конкретного змісту сучасного міжнародного права.