Враховуючи певну специфіку утворення Європейського Союзу і беручи до уваги витоки цього утворення, як утворення міжнародної організації, в значенні загальних міжнародно-правових джерел цієї організації варто розглядати:
- Статут ООН і міжнародно-правові акти, які розкривають і закріплюють основні принципи сучасного міжнародного права;
- Віденські конвенції про право міжнародних договорів 1969 і 1986
рр-;
- міжнародно-правові акти універсального характеру, які регламентують питання захисту прав і свобод людини;
- міжнародні порядки, що склалися у відносинах між державами;
- загальні принципи права;
Як допоміжні джерела, можна назвати рішення міжнародного суду з окремих питань, міжнародні прецеденти і положення доктрини.
У числі джерел регіонального (європейського) характеру слід зазначити:
- Статут Ради Європи 1949 p.;
- Договір про Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) 1951
р-;
- Римські договори ф57 р. про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і про створення Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом);
- Договір 1965 р. про об'єднання трьох організацій (ЄОВС, ЄЕС, Євроатом) у рамках європейського економічного співтовариства (ЄЕС);
- Єдиний європейський акт (ЄЄА) 1986 p.;
- Договір про Європейський Союз (Маастрихт, 1992 p.);
- Внутрішньодержавне право держав - членів Європейського Союзу.
До джерел права Європейського Союзу варто віднести також поточні рішення ЄЕС і навіть рішення Європейського Суду Правосуддя.
Як допоміжні джерела, можуть служити рішення центральних органів ЄС. Зберігають своє значення в цьому плані також прецеденти європейського характеру.
В літературі про право Європейського Союзу в питанні про його джерела можна зустріти положення, згідно з яким до них відносяться договори, постанови, директиви, рішення.
Під договорами розуміються договори, укладені держави - членами Союзу, під постановами - акти, які видаються Радою міністрів і Європейською комісією, під директивами - інші, ніж постанови, правові акти, прийняті Радою міністрів і Європейською комісією, під рішеннями - окремі акти, прийняті Європейською комісією і зв'язані з конкретними діями держав, а також фізичних чи юридичних осіб1.
І ще. Відповідно до Римського Договору 1957 p., джерелами права ЄЕС називаються основні принципи права. Під цим розуміються не основні принципи сучасного міжнародного права, сформульовані в Статуті ООН та інших документах, а нібито загальні принципи справедливості, зокрема пропорційність зобов'язань необхідності, рівність у плані недопустимості дискримінації, захист законних чекань, захист основних прав людини, забезпечення процедурних прав та ін.
Природно, що подібні принципи права містяться (повинні міститися) у всіх національних системах на сучасному етапі, і ніхто не може їх ігнорувати, тим більше Європейський Союз, заснований на дуже високих загальнолюдських ідеалах.