Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента підпорядковується загальному механізму правового регулювання підприємництва. В той же час є низка особливостей, спричинених економічними реаліями, традиційними зв'язками, вимогами міжнародного співтовариства тощо. Наприклад, відповідно до ч. ЗО ст.1 МК України підприємство визначено як будь-яка юридична особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, а також громадянин, який займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента проявляється в інвестиційному, торговому і митному праві. Зміни в економіці спричинили також радикальні зміни у зовнішньоекономічній сфері, ліквідацію монополії зовнішньої торгівлі, надання права участі у ЗЕД усім юридичним і фізичним особам, організацію внутрішнього валютного ринку, розвиток іноземного підприємництва, удосконалення контролюючих функцій держави, розширення економічних методів регулювання ЗЕД і т.д.
Економічний розвиток і інтеграція України у світове господарство неможливі без розвитку національного законодавства відповідно до міжнародного досвіду регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Правове регулювання ЗЕД включає систему нормативних актів різної галузевої приналежності, у рамкад і на основі яких здійснюється її практика. Ця система представлена:
— міжнародними правилами і нормами, підписаними і ратифікованими Україною, міжнародними договорами України з іншими країнами. Навіть у тому разі, коли міжнародні акти не підписані, вживаються заходи, шоб вони дотримувались, або, принаймні, грубо не порушувалися;
— національним законодавством про ЗЕД через закони, кодекси, а також підзаконні акти;
— зовнішньоекономічними контрактами суб'єктів підприємництва.
Створення системи правового регулювання ЗЕД — тривалий процес,
що несе на собі відбиток розвитку як національної економіки, так і міжнародних зобов'язань України, що стоїть на порозі вступу у Всесвітню торгову організацію. Президент України Л. Д. Кучма у своєму посланні до Верховної Ради України 2000 р. зазначив: «У контексті нової стратегії особливої ваги набувають питання подальшого удосконалення зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення інтегрування української економіки в структури світового економічного простору, міжнародного поділу праці, прискорення адаптації економічних, правових та інституціональних структур України до міжнародних стандартів Світової організації торгівлі (СОТ) та ЄС, активної участі нашої держави у міжнародних економічних, науково-технічних та інших організаціях, тісної взаємодії з ними.
Входження України у світовий економічний простір можливе лише на базі відкритості економіки з одночасним застосуванням комплексу заходів щодо захисту внутрішнього ринку. ... Дальшого вдосконалення потребує митна служба»21. З цією метою використовуються різноманітні способи регулювання відносин.
Розрізняють тарифні і нетарифні засоби регулювання. Серед них:
Кількісні обмеження — адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обігу, яка полягає у встановленні кількості і номенклатури дозволених до експорту чи імпорту товарів. Кількісні обмеження включають квотування, ліцензування і «добровільне» обмеження експорту.
Квота — кількісна межа товару певних категорій, які дозволені для ввезення в країну. Квоти мають на меті збереження іноземної валюти, захист промисловості України і забезпечення зайнятості населення. Тому й квотування розглядається як різновид заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності через введення державними і міжнародними органами обмежень виробництва, експорту чи імпорту товарів. За спрямованістю дії квоти поділяються на експортні та імпортні. За охопленням території квоти поділяються на глобальні та індивідуальні.
Регулювання такої діяльності здійснюється і через ліцензування — засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, що видаються державними органами на експорт чи Імпорт товару у встановлених кількостях на певний проміжок часу. Ліцензії бувають разові і генеральні, глобальні й автоматичні:
разова ліцензія — письмовий дозвіл терміном до 1 року на ввезення чи вивезення товару, який видається уповноваженим органом конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної операції;
генеральна ліцензія — дозвіл на ввезення чи вивезення того чи іншого товару протягом року без обмежень угод;
глобальна ліцензія — дозвіл ввезти чи вивезти даний товар у будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості;
автоматична ліцензія —дозвіл, що видається негайно після одержання від експортера (імпортера) заявки, яка не може бути відхилена державним органом.
«Добровільне» обмеження експорту — кількісне обмеження експорту, засноване на зобов'язанні одного з партнерів по торгівлі чи обмежити, принаймні, не розширювати обсяг експорту, прийнятий у рамках офіційної міжурядової чи неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару. Таке обмеження в останні роки практикується країнами ОПЕК щодо обмеження видобутку й експорту нафти.
Поряд з кількісними методами серед нетарифних методів торгової політики істотну роль відіграють бар'єри не митного характеру. Серед них розрізняють: технічні бар'єри — національні, технічні, адміністративні норми і правила, побудовані таким чином, щоб перешкоджати ввезенню неякісних чи не бажаних на вітчизняному ринку товарів з-за кордону. Найбільш розповсюджені технічні бар'єри:
— вимоги про дотримання національних стандартів;
— вимоги про одержання сертифікатів якості імпортної продукції;
— вимоги до упаковки і. маркування;
— вимоги про дотримання певних санітарно-гігієнічних, ветеринарних, фітосанітарних норм, включаючи проведення заходів щодо охорони довкілля;
— вимоги про дотримання митних формальностей і вимог законів про захист споживачів.
Втім, технічні бар'єри далеко не завжди є засобом протекціонізму, у багатьох випадках їх введення продиктоване не стільки бажанням відгородити внутрішній ринок, скільки турботою про захист населення від шкідливих товарів. Наприклад, у 1995 р. Україна заборонила ввезення й продаж на її території низку низькоякісних жуйок.
Важливим засобом регулювання зовнішньоекономічної діяльності є: внутрішні податки і збори (ПДВ, акцизи, збори за митне оформлення, портові збори), політика державних закупок, вимоги про зміст місцевих компонентів.
Також широко застосовується система експортного контролю — сукупність заходів для реалізації державними органами порядку вивезення за межі України озброєння і військової техніки, а також окремих видів сировини, матеріалів, устаткування, технологій і науково-технічної інформації, що можуть бути використані при створенні озброєння і військової техніки (товари подвійного застосування); щодо недопущення вивезення зброї масового знищення та інших найбільш небезпечних видів зброї і технологій їх створення, а також заходів для виявлення, попередження і припинення вказаних порушень і встановленого чинним законодавством порядку. До товарів подвійного застосування належать окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, роботи і послуги, що пов'язані з ними, які, окрім основного цивільного призначення, можуть бути використані при розробленні, виробництві чи використанні озброєння, військової чи спеціальної техніки і підлягають державному експортному контролю.
Експортний контроль згідно з Указом Президента України від 28 грудня 1996 р. № 1279/96 «Про подальше удосконалення державного експортного контролю» ставить такі завдання:
— організацію і здійснення державного контролю за забезпеченням інтересів національної безпеки, дотримання міжнародних зобов'язань України про нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки і обмеження передання звичайної зброї;
— вжиття заходів, спрямованих на захист державних інтересів у сфері експортного контролю;
— вирішення питання про можливість здійснення міжнародних передач контрольованих товарів;
— здійснення контролю за використанням контрольованих товарів із заявленою метою;
— реєстрація юридичних і фізичних осіб, діяльність котрих стосується експорту, імпорту, транзиту зазначених товарів і надання відповідних послуг;
— розробка проектів законодавчих та інших нормативних актів щодо регулювання діяльності в цій сфері;
— створення автоматизованої системи державного експортного контролю і забезпечення її функціонування;
— здійснення співробітництва з відповідними органами іноземних держав і організаціями міжнародних режимів контролю;
— участь у підготовці матеріалів для розгляду Комісією з політики експортного контролю і військово-технічного співробітництва з іноземними державами з питань, що входять до її компетенції.
Державному експортному контролю згідно з Положенням про державний експортний контроль в Україні від 13 лютого 1998 р. підлягають міжнародні передачі товарів таких категорій:
— товари, що стосуються ядерної діяльності і можуть бути використані для створення ядерної зброї;
— товари, які можуть бути використані при створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї;
— вироби ракетної техніки, обладнання, матеріали і технології, у тому числі після відповідної доробки, які використовуються або можуть бути використані для створення ракетної зброї;
— товари військового призначення.
Правове регулювання підприємництва за участю іноземних суб'єктів має регіональний аспект, що проявляється у регіональному співробітництві та у спрощеному порядку митного оформлення та переміщення товарів.