Адміністративні стягнення за порушення митних правил — це заходи відповідальності за митні правопорушення, що передбачені санкцією норми митного права. Вони застосовуються митними органами (посадовими особами митних органів) і поряд із загальними мають ряд спеціальних характерних ознак. По-перше, адміністративні стягнення за порушення митних правил завжди відбивають реакцію держави на правопорушення у вигляді негативної оцінки як зробленого правопорушення, так і самого правопорушника. По-друге, адміністративно-правові стягнення за порушення митних правил за своєю соціальною сутністю є засобами примусу. По-третє, у МК України міститься вичерпний перелік стягнень за порушення митних правил. Інші стягнення, крім тих, що передбачені в МК України, посадові особи митних органів застосовувати не можуть.
Накладення стягнення за порушення митних правил окрім загальних спричиняє певні спеціальні правові наслідки. Особа, яка була піддана адміністративному стягненню за порушення митних правил, протягом року з дня закінчення виконання стягнення вважається покараною в адміністративному порядку. Повторне ж здійснення протягом року порушення митних правил визнається обставиною, що обтяжує відповідальність за порушення митних правил із усіма наслідками, що звідси випливають, у тому числі тягне застосування більш суворого адміністративного стягнення.
За порушення митних правил ст.388 МК України встановлені такі види стягнень, які накладаються на винних у скоєнні порушень митних правил:
1) попередження;
2) штраф;
3) конфіскація товарів.
До того ж попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення. Конфіскація товарів — безпосередніх предметів порушення вимог митного законодавства, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення від митного контролю, а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушень через митний кордон України, застосовується як основний або як додатковий вид стягнення.
Варто зауважити, що за одне і те саме порушення митного законодавства може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається. Виняток припускається, коли у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніше одного місяця з дня надходження до митного органу матеріалів про припинення кримінальної справи.
Одним з найбільш м'яких видів адміністративного стягнення, застосовуваного за порушення митних правил, є попередження. Воно безпосередньо спрямоване на особистість правопорушника, його застосування має в основному моральний характер і не пов'язане з обмеженням яких-небудь прав винної особи. На практиці попередження застосовується у випадку здійснення незначних митних порушень і щодо осіб, які їх здійснили вперше або з необережності. Попередження як стягнення за порушення вимог митного законодавства застосовується найчастіше і по своїй суті є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у подальшому. Рішення про попередження ухвалюється начальником митного органу або його заступником у формі постанови, що приймається з дотриманням встановлених вимог. Постанова оголошується правопорушникові. Відповідно винесення особі попередження фіксується митними органами і має у подальшому преюдиціальне значення.
Але найбільш поширеним засобом покарання порушників у митному праві є штраф. Більшість санкції статей, що установлюють відповідальність за порушення митних правил, передбачають штрафи. Нагадаємо, відповідно до ст. 27 Кодексу про адміністративну відповідальність штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і в розмірі, встановлених чинними законами України. Таке визначення відтворено і в МК України, де зазначено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на осіб за порушення вимог митного законодавства у визначених випадках і встановлених межах.
Штраф виражається в одержанні з порушника в дохід держави визначеної суми грошей в кратному до розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. При встановлені видів штрафу і його розмірів митне законодавство враховує специфіку окремих видів порушення митних правил, особливість цих діянь з погляду всіх елементів складу правопорушень, особливість осіб, що заподіюють збиток економічним інтересам держави.
Конфіскація товарів і транспортних засобів, що с безпосередніми знаряддями порушення митних правил. Конфіскація як стягнення за порушення вимог митного законодавства полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів і безоплатній передачі їх у власність держави.
Це стосується товарів і транспортних засобів зі спеціально виготовленими схованками, що використовуються для переміщення через митний кордон України і слугують для приховання предметів чи товарів. Конфіскації підлягає лише предмет, який є в особистій власності порушника, якщо інше не передбачене чинним законодавством України.
Конфіскація провадиться незалежно від того, чи є ці товари та засоби власністю особи, що скоїла порушення митних правил, а також незалежно від того, встановлена ця особа чи ні. Наприклад, при контрабанді транспортом загального користування (залізницею) часом неможливо встановити особу, яка поклала контрабанду в тайник. Така контрабанді підлягає вилученню і конфіскації. Тобто конфіскувати можна тільки ті предмети, що ховалися від митного контролю, а не всі предмети, у тому числі і заявлені в поданих на * вивезення документах.
З метою підвищення гарантій законності конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються МК та іншими законами України.
Ні до кого не може застосовуватися стягнення за порушення вимог митного законодавства інакше як на підставі та в порядку, встановленому законодавством України. Додержання вимог законодавства у разі застосування стягнень за порушення митного законодавства забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку митних органів вищого рівня та їх посадових осіб права оскарження та інших встановлених законодавством України заходів.
Стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше двох місяців з дня вчинення порушення митного законодавства. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення стягнення у вигляді попередження, штрафу, можуть бути накладені не пізніше одного місяця з дня надходження до митного органу матеріалів про припинення кримінальної справи.
У практичній діяльності нерідко при неможливості конфіскації застосовується стягнення вартості товарів і транспортних засобів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, товарів і транспортних засобів зі спеціально виготовленими схованками, використаними для переміщення через митний кордон України з прихованням предметів порушення, що є безпосередніми об'єктами, митних правил. Цей вид стягнення є специфічним і характерним лише для митного законодавства. Він виражається в примусовому вилученні в дохід держави грошової суми, що складає вільну (ринкову) ціну товарів і транспортних засобів, які відповідають зазначеним вище вимогам на день виявлення правопорушення.
Згідно з чинним законодавством України при неможливості конфіскації товарів і транспортних засобів у зазначених випадках у процесі виконання постанови митного органа з осіб, що скоїли порушення митних правил, стягується вартість зазначених товарів і транспортних засобів. Однак у таких випадках мова йде не про заміну однієї міри стягнення іншою мірою, а про еквівалентну компенсацію реальної вартості конфіскації відповідних предметів і транспортних засобів.