Експертиза проводиться експертами митних лабораторій та інших установ, окремими фахівцями, що призначаються посадовою особою митного органу, у проведенні якої знаходиться справа про порушення вимог митного законодавства. Експертом може бути особа, що має необхідні знання для надання відповідного висновку. Експертами (лат. expertus — знаючий, досвідчений) прийнято називати універсально освічених людей, що володіють як енциклопедичними пізнаннями, так і спеціальними знаннями, професійними навичками і досвідом.
Право проведення експертизи мають експерти, що працюють в експертних установах і мають спеціальні дозволи (ліцензію) на експертну діяльність. Необхідною умовою для одержання права здійснювати експертизу є: фахова освіта (юридична, матеріалознавча, товарознавча, мистецтвознавча й ін.), знання основ митної справи й експертизи, знання ринкової кон'юнктури щодо досліджуваних матеріалів і виробів, а також висока кваліфікація експерта, що залежить від його інформаційної активності і поінформованості — професійної, кваліметричної і культурної.
Інформаційна активність виражається у прагненні працівника опанувати основи сучасної інформатизації, яка залежить у першу чергу від бажання, розумових здібностей і можливостей кандидата в експерти.
Професійна інформованість полягає в тому, що експерт чи кандидат в експерти повинен мати обсяг знань з історії розвитку і сучасного стану митної справи, а також мати глибокі пізнання в тій галузі, що відповідає визначеному класу експертизи, по об'єктах і предметах конкретних видів експертизи.
Митний експерт мусить бути професійно інформованим:
— про нормативні вимоги національних стандартів і регламентів, на відповідність яким проводиться експертиза;
— про порядок (методичний, організаційний, економічний і правовий) проведення митної експертної діяльності за рубежем.
Кваліметрична інформованість насамперед виражається у знанні експертом основ кваліметрії — науки, що займається кількісними методами оцінки якості продукції. Кваліметрія використовує основні методи кількісної оцінки і сучасну аналітичну апаратуру, а також прагнення експерта знайти і застосувати найбільш об'єктивну експертну оцінку якості досліджуваних матеріалів і виробів, у тому числі здійснювати правильний вибір номенклатури показників якості і грамотно будувати їх оцінні шкали.
Культурна інформованість ґрунтується на широкій ерудиції й енциклопедичних пізнаннях експерта. Він повинен володіти знаннями в галузі природних, технічних і гуманітарних наук. Для успішного освоєння міжнародної інформації про досліджувані матеріали необхідне знання іноземної мови.
При проведенні митної експертизи експерт має право:
— знайомитися з матеріалами справи, що належить до предмета експертизи, і заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для надання висновків;
— радитися з іншими членами експертної комісії, що беруть участь у проведенні комісійної експертизи, і звертатися до голови чи до керівника комісії по консультацію; вимагати від адміністрації лабораторії забезпечення необхідних умов для роботи, оскільки специфіка експертної діяльності ставить певні вимоги до робочого приміщення, виробничого устаткування, режиму роботи і відпочинку, відзначати у висновку свою особливу думку, якщо вона не збігається з думкою інших експертів, що беруть участь у проведенні комісійної експертизи;
— оскаржити у встановленому законодавством порядку дії чи рішення осіб, у виробництві чи на розгляді яких знаходиться справа, якщо вони порушують права чи законні інтереси експерта;
— відмовитися від участі в експертизі, якщо поставлені перед ним питання виходять за межі спеціальних пізнань експерта;
— протистояти зовнішньому впливу (від кого б він ні виходив) чи тиску думки більшості, тобто мати нонконформізм;
— бути максимально самостійним.
Визнавши необхідність проведення експертизи, посадова особа митного органу, у веденні якого знаходиться справа про порушення вимог митного законодавства, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта чи найменування митної лабораторії або іншої відповідної установи, у якій може проводитися експертиза. У цій самій постанові ставляться конкретні питання, що мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються в розпорядження експерта.
При цьому експерт не має права:
— приймати об'єкти до проведення експертизи без письмової вказівки керівництва митної лабораторії (структурного підрозділу), посадової особи митного органу, у провадженні якого знаходиться справа;
— досліджувати зразки і матеріали справи, не зазначені в дорученні (постанові, ухвалі) про призначення експертизи і не є об'єктом дослідження;
— самостійно збирати і досліджувати дані, не подані йому у встановленому законом порядку;
— вирішувати питання, що належать до правової оцінки дій осіб, а також інші питання, що виходять за межі його компетенції;
— брати участь у справі (карній, про НТП) як фахівець, проводити ревізію, брати участь у доборі проб і зразків чи товарів в інвентаризації, проводити експертизу, зв'язану з дослідженням документів установ, підприємств, організацій, у яких він перебував (перебуває) на службі;
— залучати до участі у виробництві дорученої йому експертизи інших осіб, що не мають безпосереднього відношення до експертизи;
— зберігати зразки проб-та інші матеріали, по яких проводиться експертиза, поза службовим приміщенням.
Експерт зобов'язаний:
— керуватися у своїй роботі Положенням про проведення експертизи і відповідними НТД при роботі з досліджуваними матеріалами й об'єктами;
— давати об'єктивний і достовірний висновок на підставі повної, всебічної й об'єктивної оцінки.
Якщо експерт під час проведення експертизи визначить обставини, що мають значення для справи, із приводу яких йому не було поставлено питань, він зобов'язаний викласти ці обставини у своєму висновку:
— забезпечувати конфіденційність здобутої інформації при здійсненні експертизи;
— забезпечувати схоронність отриманих для дослідження матеріалів зразків, проб;
— заявляти самовідвід за наявності підстав, зазначених у чинному законодавстві України.
Кожен експерт несе особисту відповідальність за проведене ним дослідження та зроблений висновок.
Слід зазначити, що висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи митного органу, у веденні якого знаходиться справа про порушення митного законодавства. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта в постанові, що виноситься у справі, має бути обґрунтування незгоди.