Агрегатний стан ОР. Відомі ОР являють собою рідину, газ або тверду речовину. Деякі ОР, наприклад, хлорціан і фосген, являють собою газ, а в хімічних боєприпасах перебувають в рідкому стані.
Розчинність ОР — це можливість їх в суміші з однією або декількома речовинами утворювали однорідні системи-розчини. Розчинність ОР у воді мо?же призвести до зараження джерел води на довгий час.
Густина ОР — це кількісна місткість даної отруйної речовини в одиниці об'єму. OP, густина яких більша від густини води, проникають в глибину водоймища і заражають його.
Пдроліз ОР — це розчинність у воді. Стійкість ОР до гідролізу є важливим фактором, який визначає умови зберігання ОР, стан їх в повітрі і на місцевості. Чим менше ОР підлягає гідролітичній дії, тим сильніша її уражаюча дія ПІСфі використання. Гідролітичній дії сприяють дощ, вологість грунту, роса.
Тиск насиченої пари ОР — фізична характеристика ОР, яка визначає їх летючість і стійкість на місцевості, техніці, предметах. Тиск насиченої пари залежить від природи ОР і температури. При даній температурі тиск насиченої пари ОР — величина постійна.
Летючість ОР — це здатність даної ОР переходити в стан пари. Кількісною характеристикою летючості є максимальна концентрація нари ОР при даній температурі. Чим нижча летючість, тим довшою буде уражаюча дія.
Максимальна концентрація ОР — це кількість насиченої пари ОР в одиниці об'єму при даній температурі в замкнутій системі, коли рідка і газоутворююча фази перебувають в рівновазі.
Температура кипіння і плавлення ОР — це характеристика фізичних властивостей ОР, на основі котрих оцінюється можливість використання противником даної ОР і тривалість її уражаючої дії.
В'язкість ОР— це фізична характеристика, яка визначає величину опору рідини при переміщенні одного шару відносно другого. Від в'язкості залежить дроблення, розпливання і поглинання зараженими поверхнями. Чим більшою є в'язкість, тим більші краплини ОР і тим більшою є тривалість уражаючої дії.
Токсикологічні характеристики отруйних речовин
Токсичність ОР — це їх можливість уражати організм людини. Токсичність проявляється при контакті ОР з організмом і виникненні ефекту ураження. Ураження може бути місцеве, загальне і одночасне при дії і місцевого, і загального. Місцеве ураження виникає в місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкіри, органів дихання, очей). Загальне ураження виникає внаслідок попадання ОР в кров через шкірні покриви або через шляхи дихання (інгаляційна токсичність). Токсичність визначається кількістю речовини, яка призводить до ураження, і характером токсичної дії на організм.
Токсична доза (токсодоза) ОР — це кількість речовини (доза), яка призводить до певного уражаючого ефекту.. Токсодоза відповідає певному ефекту ураження і приймається рівною:
- при інгаляційних ураженнях добутку середньої концентрації ОР в повітрі на час перебування людини в зараженому середовищі;
- при шкірних ураженнях - масі рідкої ОР, яка викликає певний ефект ураження при попаданні на шкіру.
Для характеристики токсичності ОР при дії на людину через органи дихання визначені такі токсодози: середня порогова токсичність — це' токсичність, при котрій з'являються початкові симптоми у 50% уражених. Середня токсичність — це токсодоза, яка виводить з ладу 50 % уражених. Середня смертельна токсодоза — це токсодоза,яка призводить до 50 % смертельних випадків серед всіх уражених.
Інгаляційні токсичні дози вимірюються в грамах (міліграмах.) в хвилину (секунду) на кубічний метр або літр: г хв/м3, г с/м3, мг хв/л. Ступінь токсичності ОР шкірно-резорбтивної дії оцінюється середньою смертельною токсодозою,яку прийнято вимірювати в міліграмах на людину (мг/люд) або в міліграмах на кілограм (мг/кг).
Класифікація отруйних речовин
Широкого розповсюдження набула класифікація ОР по тактичному призначенню і фізіологічній дії на організм. За тактичним призначенням ОР поділяються за характером ЇХ уражаючої дії на смертельні, ті, шо тимчасово виводять з ладу і подразнюючі. За фізіологічною дією на організм ОР поділяються на нервово-паралітичні, шкірно-наривні, загальноотруйні, задушливі, психохімічні і подразнюючі. По швидкості ураження ОР поділяються на швидкодіючі і повільнодіючі. Швидкодіючі ОР не мають інкубаційного періоду. Вони за декілька хвилин призводять до втрати працездатності або до смерті (зарін, зоман, синильна кислота, хлористий ціан і інші) Повільнодіючі ОР — це ОР, які мають інкубаційний період і призводять до ураження через деякий час ( ВІ-ікс, іприт, фосген і інпіі). В залежності від тривалості зберігання, можливості уражати незахищених людей і місцевість ОР поділяються на дві групи: стійкі і нестійкі. Стійкі ОР — це такі, уражаюча дія котрих зберігається протягом декількох годин і діб (ВІ-ікс, зоман і ін.). Нестійкі ОР — це такі, уражаюча дія котрих зберігається декілька десятків хвилин після їх використання. В залежності від значимості отруйних речовин в арсеналі сучасної хімічної зброї їх ПОДІЛЯЮТЬ на дві групи: табельні і резервні.
Табельні ОР виготовляються у великих кількостях і є на озброєнні багатьох армій Резервні ОР — це токсичні речовини, які в даний час не виготовляються, але при необхідності їх може виготовити хімічна п ро мисловїсть.

Внаслідок застосування противником хімічної зброї або при розливі сильнодіючих отруйних речовин при аварії виникають зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження. Зона хімічного зараження — це територія, яка підлягає безпосередній дії хімічної зброї ( район її використання) і територія, над якою розповсюдилась хмара зараженого повітря з уражаючими концентраціями. В зону хімічного зараження СДОР входить ділянка її розливу і територія, над якою розповсюдилася пара цієї ОР З уражаючими концентраціями.
Кордони зон хімічного .зараження визначаються значеннями порогових токсичних доз ОР, які викли каюті, ночатко в і симптоми ураження.
Осередок хімічного ураження — це територія, в межах котрої внаслідок дії хімічної зброї або СДОР виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.