У воєнних конфліктах у першу чергу використовують звичайні засоби ураження, до яких належать: авіаційні бомби, артилерійські снаряди, ракети, міни, торпеди і інші. Внаслідок особливої конструкції і високої точності попадання в ціль, сучасні звичайні засоби ураження мають підвищену уражаючу і руйнуючу дію, які близькі до ядерних боєприпасів малої потужності. Якісні зміни звичайних озброєнь найбільше торкнулись удосконалення авіаційних боєприпасів, які являють собою найбільшу небезпеку для населення і промислових підприємств в без'ядерній війні. Авіаційні бомби поділяються на запалювальні, об'ємного вибуху і керовані.
Запалювальні бомби (баки) призначені для утворення осередків пожеж, ураження людей і знищення матеріальних цінностей вогнем. Запалювальні бомби вибухають після пуску їх з літака. При вибуеі руйнується корпус бомби 1 запальні речовини у вигляді палаючих частинок розлітаються на всі боки і виникає осередок ураження. Наприклад, площа ураження 750-фунтової бомби (1 фунт =0,450 кг) досягає 4000 м2. Крім теплової енергії при горінні деяких сумішей виділяються токсичні речовини (пари синильної кислоти, бензолу), а це не дає можливості погасити пожежі -- необхідні спеціальні засоби захисту. Малогабаритними запалювальними бомбами заряджаються авіаційні касети. В кожній касеті знаходиться кілька сот бомб масою до 1 кг. Наприклад, якщо касета має 670 бомб масою 0,4 кг кожна, то це забезпечує виникнення пожежі на площі 0,12-0,15 км2.
Вміст запалювальних бомб:
— напалм — це запалювальні суміші, виготовлені на основі нафтопродуктів. Горять 5-10 хв, температура горіння 1000 — 1200°С;
— иірогелі — це металізовані запалювальні суміші. Горять 2-3 хв, температура горіння 1600°С;
— терміт — це порошкова суміш окису заліза і алюмінію. Температура горіння 3000°С;
— білий фосфор, використовується як запалювач.'
При попаданні запалювальної суміші на одяг, взуття, їх потрібно швидко зняти, а невеликі ділянки загоряння щільно накрити рукавом, полою одягу, присипати піском або землею, занурити уражену ділянку у воду. Не намагатись скинути палаючу суміш, не можна бігти, тому що підсилений потік повітря сприятиме більшому загорянню і призведе до важчого ураження. Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри при попаданні на них запалювальної суміші потрібно негайно зняти. На уражені ділянки накладають пов'язки, змочені водою і 5%-ним розчином мідного купоросу або 5%-ним розчином марганцевокислого калію, а при їх відсутності — водою. При ураженні ділянки обробляють антибіотиками і анестезуючими препаратами.
Бомби об'ємного вибуху. До них відносяться "об'ємні" фугасні бомби, які називають "'вакуумними". їх особливість полягає в тому, що замість звичайної вибухівки використовується висококалорійна рідина або зріджений газ. В склад, бомби входять : корпус, вибухова рідина, розривний заряд, вторинний ініціатор, парашутна система, запал ювач. В момент зустрічі бомби з поверхнею землі вибухова рідина розривним зарядом розкидається, випаровується, перемішується з повітрям. Утворюється хмара палнвно-повітряної суміші, діаметр якої може, досягти декількох десятків метрів. Паливно-повітряна суміш затікає в підвали, будівлі, окопи, укриття. В момент вибуху вторинного ініціатора в хмарі суміші виникає тиск 20-30 кгс/см2, виникає ударна хвиля, паливно-повітряна суміш підривається. Внаслідок такого вибуху виникають повні зруйнування будівель, споруд, обладнання, техніки і т.п.
Керовані авіабомби призначені для ураження виробничих підприємств, транспортних вузлів, підприємств енергетики, газо- і водопостачання, зв'язку і інших. Бомба скидається з літака, який над ціллю не пролітає, що зменшує можливість знищення літака засобами протиповітряної оборони. В керованій . авіаційній бомбі використовуються прилади самонаведення. Ці бомби мають велику точність влучання в ціль. Наприклад, керована авіабомба CBV-17/B має набір взаємозамінних головок самонаведення різних типів, які забезпечують використання бомби в складних умовах. Відстань самостійного планування такої бомби міняється в залежності від висоти викиду з літака і досягає 70 км. Такі бомби заповнюються п'ятиміліметровими сталевими шариками, яких може бути 300 і більше. Шарики закладені в стінки корпусу бомби. Для ураження людей на великих площах можуть використовуватись бомбові касети, які вміщують декілька десятків таких бомб. Радіус ураження однією шариковою бомбою 25 - 30 м. Касета для бомб являє собою контейнер, який містить комірки по кількості бомб. Відкриваються ці комірки почергово в момент викиду бомби з літака. При відкритті комірки з неї випадає уламкова бомба, випускасться парашут і вона із зменшеною швидкістю опускається на землю. На відстані 5-20 м від поверхні землі або при ударі об землю підривається вибухівка, шарики розлітаються і на своєму шляху уражають людей.
Авіаційні системи мінування - різновидність касетних уламкових бомб. В контейнерні комірки замість уламкових бомб вміщують міни різного призначення: протитанкові, протипіхотні, сигнальні і інші.
Розвідувально-ударні комплекси. В їх склад входять: пункт управління, один-два літаки-розвідники і ударні засоби ураження.
Принцип дії: літаки-розвідники, оснащені сучасною радіоелектронною апаратурою розвідки, здійснюють політ над розташуванням своїх військ в безпосередній близькості від лінії фронту, збирають відомості про обстановку на території противника на глибину 200 — 300 км і весь час передають її на наземний пункт управління. На наземному пункті управління ця інформація обробляється електронними обчислювальними машинами і виробляється команда (визначаються точні координати об'єкту противника) ударним засобам ураження.
Сучасні звичайні засоби ураження небезпечні дня людей, які перебувають на відкритій місцевості. Сховища, укриття різних типів, цегляні будівлі є ефективним захистом.