Якщо на показник, що аналізується, здійснюється вплив кількох факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод — елімінування (від лат. — виключати, усувати). Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування. Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зверху перелічують усі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісним. Потім наводиться "добуток факторів", або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, чи базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять зміну його величини з планової (базової) на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником (Д„) і плановим (базовим) До становить величину першого фактора. Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну величину (перший при цьому тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу фактора, що аналізується, визначають як різницю між першим, другим і розрахунковим показниками. Така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів. Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його фактичної величини від базової (планової).
Використовуючи відхилення кожного фактора, виконаємо розрахунок впливу факторів. Спосіб відносних різниць. Цей спосіб ґрунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Хоча всі розглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, проте вони дають однакові наслідки, оскільки ґрунтуються на одному й тому самому принципі. У практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, найменш трудомісткий і надійний. Що стосується підрахунків резервів, то, як правило, до кількості резервів можна включати від'ємно діючі фактори. В нашому прикладі три з чотирьох факторів мали негативний вплив на обсяг виробленої продукції і разом зменшили обсяг на 50,25 тис. грн (31,28 + 12,24 + 6,73). Це і є резерви виробництва. Крім того, слід пам'ятати, що будь-який розрахунок трьох і більше факторів завжди можна спростити до пошуку двох факторів, один із яких завжди буде кількісний, а другий — якісний. У цьому випадку, якщо застосовувати прийом абсолютних різниць, величина кількісного фактора буде дорівнювати добутку зміни кількісного фактора на планову (незмінну) величину якісного; величина якісного — це добуток зміни якісного фактора на фактичну величину кількісного фактора. Сума впливу цих двох факторів завжди має дорівнювати відхиленню узагальнюючого показника на який вони сумісно здійснювали дію.