Існує, мабуть, стільки ж цілей бюджетування, скільки й форматів та рівнів уряду. Федеральний бюджет ставить за мету гарантування безпеки; заспокоєння соціальних прагнень, потреб та надання інших суспільних послуг; перерозподіл чи розподіл доходу; економічну стабілізацію. Бюджет штату може мати цілі забезпечення соціальних прагнень та потреб, громадської безпеки та інших суспільних послуг; розподілу чи перерозподілу доходу та економічного зростання. Місцевий бюджет може мати цілі надання базових суспільних послуг, включаючи забезпечення соціальних прагнень і потреб та економічного зростання.
З іншого погляду, бюджет може мати контрольні, управлінські та планувальні цілі. Контроль бюджет забезпечує завдяки своїй законодавчій природі, точності, відповідності закону, постановам та правилам. Це — мета, що робить наголос на фінансовій цілісності та відповідності. Орієнтований на управління бюджет досягає своїх цілей ефективності та економії, зосереджуючи увагу на таких речах, як одиниці виміру виконаної роботи, персонал, обладнання та інші показники робіт, завдань та послуг, які характеризують бажану результативність. У його основі лежать інструменти визначення та аналізу вартості. Бюджет планування досягає своєї мети планування досягнень через успішний зв’язок між потребами та планованими результатами і досягненням мети/здійсненням завдань. В основі бюджету планування лежать такі інструменти, як MBO (управління методом оцінки ефективності), оцінка завдань і стратегії та аналіз з метою вибору економічної політики.
Згідно з іншою точкою зору, якої дотримується Ліхен (Lehan, 1981, с. 5-11), бюджетування має економічні, політичні, правові та управлінські функції. Як зазначає цей автор, історично основною турботою представницьких органів був контроль за доходами (як за надходженнями, так і за розподілом). Варто лише звернутися до “Гамлета” та монологу Полонія в першому акті (сцена ІІІ), щоб знайти відточене, стисле висловлювання, яке належним чином узагальнює ідею контролю за доходами:
В борг не бери і сам не позичай:
В борг даючи, втрачаємо ми часто
Як гроші, так і друзів, беручи ж
Втрачаємо обачливість в хазяйстві.

Для Ліхена бюджет є соціально значущим, оскільки не лише чинить вплив на економіку, а й економіка впливає на нього безпосередньо та через політику, на яку впливає бюджет. У політичному плані бюджет віддзеркалює певний ступінь консенсусу стосовно того, в якому напрямку має просуватися уряд у коротко- та довготерміновій перспективі. У законодавчому плані бюджет як закон про бюджетні призначення передбачає право на витрачання державних коштів на суспільні цілі і визначає межі цих видатків. Однак, якщо не вказано інше, бюджет не обов’язково вимагає витрачання державних коштів. Бюджет, по суті, є грантом обмеженої дії, який символізує контракт між тим, про що йдеться в бюджеті. З управлінського погляду бюджет підтримує управлінські функції в їхній спрямованості на управління результативністю (тобто досягнення цілей та реалізацію завдань). Як зазначає Ліхен, асигнування є критично важливими для виконання програм через їхні терміни та дискреційний характер. Коли асигнування пов’язані з основними управлінськими функціями, вони можуть бути могутнім інструментом управлінського спрямування та контролю.
Ці різні погляди не суперечать початковому уявленню про бюджет як систематичний план розподілу ресурсів. Якщо хочете, ці погляди надають цьому уявленню нової сили в своїй специфіці. В цілях бюджетування найкраще можна розібратися, розглянувши формати бюджету, що застосовуються на сьогодні. Розглядаючи ці формати, необхідно пам’ятати, що в чистому вигляді той чи інший конкретний тип бюджету існує рідко; набагато частіше бюджет віддзеркалює впливи бюджетної думки та практики, що еволюціонували протягом останніх восьми десятиліть.