За допомогою аналізу витрат-вигод порівнюють витрати на здійснення альтернативних варіантів та вигоди від їх упровадження. Це досить строгий підхід, який вимагає здійснення кількісної оцінки всіх витрати та вигод в єдиному грошовому вимірі. В результаті керівник має змогу встановити, чи перевищують грошові вигоди від будь-якого альтернативного варіанту витрати на його здійснення, яка альтернатива має краще співвідношення витрат та вигод і яка з низки тих, що мають різні цілі та завдання, дає найкраще співвідношення витрат та вигод. До недоліків аналізу витрат та вигод можна віднести труднощі, пов’язані з тим, що багато вигод неможливо оцінити в грошовому вимірі (наприклад, як виміряти вартість людського життя?), труднощі, що виникають у зв’язку з визначенням усіх належних витрат та вигод і їх теперішньої вартості, часового аспекту витрат та вигод, а також проблему вибору належної дисконтної ставки для проведення довготермінового аналізу.
Зазначені проблеми призвели до того, що чимало економічно невиважених рішень було прийнято через нехтування ключовими витратами або вигодами або застосування нереалістичних ставок дисконтування (напр., нижчих або аналогічних відсоткам на ощадних рахунках громадян). У разі, коли при проведенні аналізу витрат вибирають нереальну відсоткову або дисконтну ставку, ступінь їх нереальності відображає втрати від невикористання інших можливості.
Приклад XVII містить простий аналіз витрат та вигод. Щоб уникнути повторення даних з прикладу XVI, вважаємо, що у нашому прикладі застосовуються саме ці дані, і що дисконтовані вигоди від альтернативи A дорівнюють $135 478, а від альтернативи B —
$92 430.

ПРИКЛАД: Відділ соціальної допомоги міста Гоблер
Забезпечення населення талонами на харчування
Аналіз витрат та вигод

Альтернатива A Альтернатива B

Витрати $100 761 $91 594
Вигоди 135 478 92 430

У варіанті А співвідношення витрат та вигод дорівнює 0,74, а у варіанті B — 0,99. У цьому конкретному випадку нижчий показник співвідношення витрат та вигод означає, що вибір буде зроблено на користь варіанту А, оскільки на кожен долар вигод припадає 74 центи витрат. Варто відзначити, що аналіз витрат та вигод інколи також називають аналізом вигод та витрат. У такому разі для вибору альтернативного варіанту послуговуються відношенням вигод до витрат. Якщо подати приклад V у форматі аналізу вигод та витрат, то за альтернативним варіантом A співвідношення вигод до витрат було б 1,35, а за альтернативою B — 1,01. Оскільки на суто інтуїтивному рівні коефіцієнт вигод та витрат здається зрозумілішим (альтернативний варіант, який має цей коефіцієнт, більший за одиницю означає вигоди, обсяги яких перевищують обсяги витрат), то рекомендовано вживати саме такий формат. Хоча аналіз вигод та витрат є найбільш строгою методикою, вона може виявитися надто складною для обчислення. Більш того, якщо керівник або його команда не до кінця впевнені у розмінні методології та припущень, аналіз може виявитися хибним або ж марним. А відтак, якщо ці дві умови не можна задовольнити, методику рекомендовано застосовувати лише, попередньо поглибивши теоретичні знання та удосконаливши практичні навички (див., наприклад, Harberger та співавт.; Hinrichs, Taylor; Peskin, Seskin). Порівняно з аналізом витрат та вигод, аналіз економічної ефективності легший у використанні та зрозуміліший.