Міжнародні орендні операції одержали широке розповсюдження на початку 60-х років і являються порівняно новим видом зовнішньоекономічної діяльності. Суть орендної операції полягає в наданні одною стороною (орендодавцем) іншій стороні (орендатору) об'єкта оренди у виняткове користування на встановлений період за відповідну винагороду.
Орендна операція здійснюється на основі орендного договору. На відміну від договору купівлі-продажу; при якому право власності на товар переходить від продавця до покупця, договір оренди зберігає за орендодавцем право власності на майно, здане в оренду, надаючи орендатору лише право на тимчасове користування цим майном.
Міжнародні орендні операції поділяються на експортні й імпортні. Орендна операція, в якій орендодавець купляє об'єкт оренди в національної фірми і віддає в оренду іноземному орендатору, вважається експортною орендною операцією.
Орендна операція, під час якої орендодавець купляє об'єкт оренди в іноземної фірми і здає в оренду національному орендатору, називається імпортною орендною операцією.
Таким чином, характерною рисою міжнародної орендної операції являється участь в ній іноземного контрагента (чи орендодавця, чи орендатора, чи виробника-поставщика об'єкта оренди). Інакше кажучи, міжнародною орендною операцією являється така операція, сторони якої знаходяться в різних країнах.
Що може бути об'єктом міжнародної оренди? Це:
- обладнання загального промислового призначення (стандартне й унікальне);
- транспортні засоби (вантажні автомобілі, літаки, вертольоти, судна, контейнери, спецвагони і т.д.);
- підйомно-транспортне та будівельне обладнання (навантажувачі, будівельні машини, підйомні крани та ін.);
- засоби обчислювальної техніки й обробки інформації;
- офісне й поліграфічне обладнання;
- товари споживчого призначення (автомобілі, холодильники, телевізори, відеотехніка і т.д.).
Об'єктом оренди може бути і обладнання, яке було в користуванні. Наприклад, фірма, яка потребує фінансових засобів, може продати своє обладнання фірмі-орендодавцю, одержати за нього кошти , а тоді взяти це ж обладнання в оренду.
Суть орендних операцій полягає в тому, що
- вони дозволяють одержати додаткові об'єми збуту продукції в умовах жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках;
- дають можливість орендатору застерегти себе від швидкого морального старіння обладнання: це особливо важливо для малих і середніх підприємств;
- дозволяють орендаторам одержати сучасне обладнання, не роблячи попередніх великих затрат. В міжнародній практиці існують різні види міжнародної оренди. В залежності від термінів розрізняють три види оренди:
1) довготривалу з терміном від 3-х до 5-ти років, інколи до 15 років, що отримала назву "лізинг";
2) середньотривалу - від 1 до 2-3 років, названу "хайринг";
3) короткотривалу з терміном від кількох годин до 1 року, що одержала назву "рейтинг".
Об'єктом лізингу являються, як правило, офісне обладнання, будівельно-монтажні комплекси, технологічні системи, промислові підприємства. Страхування й технічне обслуговування здійснюється орендатором.
Об'єктом хайрингу зазвичай являються транспортні засоби, дорожньо-будівельні та сільськогосподарські машини, монтажне обладнання, спортивні товари та ін. Страхування і технічне обслуговування здійснюється за домовленістю чи орендатором, чи орендодавцем. Об'єкт рейтингу - це транспортні засоби, туристичні і спортивні товари короткотривалого користування. Страхування й технічне обслуговування при даному виді оренди входить в обов'язки орендодавця.
Найбільше поширення в міжнародній торгівлі одержали лізингові операції.