Особливістю ринкової економіки є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді макроекономічна рівновага є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією.
Загальна ринкова рівновага досягається в результаті подолання незбалансованості окремих, але взаємозалежних ринків. Загальна рівновага ніколи не буває повною і ідеальною. Це лише позитивна макроекономічна динаміка від гіршого до кращого співвідношення сукупної пропозиції і сукупного попиту. Індикатором такої тенденції стають показники росту ВВП, НД і інших макроекономічних показників. З іншого боку, існує зворотний зв'язок між загальною і частковою рівновагою. Якщо є стійка позитивна тенденція в динаміці загальної рівноваги, легше долається виникаюча незбалансованість на якомусь окремому ринку. І навпаки, в умовах кризового стану економіки і тривалого порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією нерівновага на окремих ринках посилюється, набуваючи хронічної форми. Саме така ситуація була характерна, на жаль, для економіки України в останні 7-8 років.
Поняття рівноваги, збалансованості застосовуються й у більш широкому контексті – до всієї соціально-економічної системи країни.
Соціально-економічна рівновага – це такий стан країни, при якому економічний розвиток підпорядкований досягненню стратегічних соціальних цілей суспільства: високого рівня добробуту при розумній його диференціації по дохідних групах населення, зберігання і поліпшення екологічних умов життя, доступності культури, освіти, медичного обслуговування й ін. При досягненні стратегічних соціальних цілей економічна система потребує власної рівноваги і внутрішньої сталості.
Це відноситься до розвіданих запасів корисних копалин, чисельності економічно активного населення, до реального інноваційного потенціалу, накопиченого національного багатства, до стану основних фондів у галузях матеріального виробництва, до інфраструктури й ін.
Економічна рівновага досягається тоді, коли обмежені ресурси використовуються повністю і ефективно, а їхній розподіл по сферах і галузях економіки відповідає досягненню як стратегічних, так і тактичних соціально-економічних цілей країни.
Потребує пояснення теза про повне використання виробничих ресурсів. Зрозуміло, це не означає, що в економічній системі не створюються стратегічні запаси і резерви, що розвідані корисні копалини повністю утягуються в господарське використання відразу після їхнього відкриття й оцінки. Навпкаки, ефективно функціонуюча економічна система припускає розумне резервування частини виробничих ресурсів для зниження рівнів ризику і для підвищення її адаптаційних можливостей до зміни ситуації. При цьому втрати від недоотримання продукції від ресурсів, що резервуються, і витрати на їхню підтримку не повинні перевищувати потенційного ефекту від їхнього залучення у виробництво, коли виникає така необхідність.
Рівноважний стан економіки означає, що в ній досягається синергічний ефект, тобто зростання ефективності за рахунок системного використання обмежених ресурсів на пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку країни. Своєчасне уточнення або зміна пріоритетів викликають перерозподіл ресурсів, залучення у виробництво їхньої частини, що резервується, і структурні зсуви в економіці. У результаті досягається збільшення синергічного ефекту.
Одна з причин затяжної кризи всієї економічної системи України полягає в тому, що в жодній його фазі не були чітко визначені пріоритети, що дозволили б не припустити настільки катастрофічного спаду виробництва і зниження рівня життя більшої частини населення. Втрата можливостей одержати синергічний ефект знесилила економіку країни. Нерівновага, хиткий стан економічної системи набули хронічної депресивної форми. Тому вихід із десятилітньої кризи вимагає великих витрат, у тому числі інвестиційних ресурсів на здійснення необхідних структурних перетворень в економіці, для повернення їй спроможності забезпечувати синергічний ефект і підтримувати рівноважний стан.
Різкі зміни сукупного попиту і пропозиції – шоки – призводять до відхилення обсягу випуску і зайнятості від потенційного рівня. Шоки з боку попиту можуть виникати, наприклад, внаслідок різкої зміни пропозиції грошей або швидкості їхнього обертання, різких коливань інвестиційного попиту і т.д. Шоки пропозиції можуть бути пов'язані з різкими стрибками цін на ресурси (цінові шоки, наприклад, нафтовий шок), із стихійними лихами, що приводять економіку до втрати частини ресурсів, і можливого зменшення потенціалу, посиленням активності профспілок, зміною в законодавстві і, наприклад, пов'язаним з цим значним ростом витрат на охорону навколишнього середовища і т.д.
За допомогою моделі AD-AS можна оцінити вплив шоків на економіку, а також наслідки стабілізаційної політики держави, спрямованої на пом'якшення коливань, викликаних шоками, і відновлення рівноважного обсягу виробництва і зайнятості на старому рівні.
Наприклад, негативний шок пропозиції (ріст цін на нафту) викликає ріст загального рівня цін (короткострокова крива сукупної пропозиції зрушується нагору від SRAS1 до SRAS2) і падіння обсягу випуску (точка В) (рис. 4.8).
Якщо уряд і Національний банк не починають ніяких кроків, то економіка буде пристосовуватися до нової ситуації. При рівні виробництва і зайнятості нижче потенційих (точка В) ціни почнуть поступово знижуватися, а рівень зайнятості і випуску повернеться до старого стану. Це відіб'ється на графіку оберненим рухом уздовж старої кривої AD1 із точки В в точку А. Однак такий процес пристосування може виявитися дуже тривалим, а затяжний спад в економіці чреватий соціальними конфліктами.
Центральний банк може нейтралізувати спад, збільшивши пропозицію грошей (зсув вправо кривої AD від AD1 до AD2), але наслідком цього стане фіксація цін на більш високому рівні, що встановився в результаті шоку (точка С). Аналогічний результат досягається збільшенням державних витрат. Таким чином, економічна політика держави зіштовхується з відомою дилемою: тривалий спад і безробіття або ріст цін при зберіганні рівня зайнятості і випуску.

Рисунок. 4.8 – Доход, випуск

У літературі зустрічаються й інші уявлення моделі AD-AS. Якщо необхідно акцентувати увагу не на тимчасовому аспекті аналізу, а на близькості економіки до потенціалу, використовують вигнуту форму кривої AS, де поєднуються її кейнсіанський і класичний відрізки. Іноді використовується “усереднений” варіант, коли крива AS має позитивний нахил, що зручно, наприклад, для ілюстрації “інфляційної спіралі” і розмежування в ній інфляції попиту й інфляції витрат (рис. 4.9).


Рисунок 4.9 – Інфляційна спіраль

Наприклад, в економіці, близькій до повної зайнятості, ріст сукупного попиту, викликаний збільшенням пропозиції грошей (AD1 ? AD2), не тільки збільшить на якийсь час обсяг випуску, але за певних обставин може призвести до інфляції попиту, рівень цін підніметься до P2. На цьому фоні в умовах майже повного використання наявних ресурсів ціни на них почнуть рости, що збільшить витрати і викличе зниження сукупної пропозиції (зсув кривої AS від AS1 до AS2). Рух уздовж кривої AD2 від точки В до точки С відбиває інфляцію витрат, рівень цін росте до Р3, а рівень випуску повертається до вихідного стану (рух уздовж AD2 означає також падіння розміру сукупного попиту на фоні росту цін). Повторення спроб монетарного впливу на сукупний попит призведе до аналогічного результату і ще більше підніме рівень цін. Довгострокова стійка рівновага встановиться на рівні потенціалу Y*.
Модель AD–AS (із певним ступенем умовності) може бути використана для інтепретації й аналізу процесів, що відбуваються в перехідній економіці України й інших країн.
Наслідки форсованої лібералізації господарської діяльності в Україні відбилися на стані сукупного попиту і пропозиції: лібералізація цін і зняття дефіциту споживчих товарів (у тому числі і за рахунок імпорту) призвели до перерозподілу коштів населення на користь поточного споживання за рахунок раніше накопичених заощаджень. Безготівкові засоби підприємств, що служили раніше простим засобом врахування планових потоків продуктів, стали реальними платіжними засобами. Все це привело до збільшення сукупного попиту в економіці. Графічно це могло бути відбите зсувом вправо нагору кривої AD, що показувало ріст цін в економіці.
Структурна перебудова економіки в процесі лібералізації господарського життя, пов'язана, зокрема, із зміною структури попиту і відносних цін, певним чином уплинула на стан сукупної пропозиції. Наприклад, внаслідок розбіжності структури чинників виробництва, зайнятих у різних галузях, був неможливо їхній повний перерозподіл відповідно до нових потреб із неперспективних галузей у перспективні. У зв'язку з цим далеко не весь виробничий потенціал, задіяний у доперебудовний період, міг бути використаний після лібералізації економіки. На користь скорочення обсягу потенційного випуску (довгострокової сукупної пропозиції) діяли і такі чинники, як розрив ряду виробничих зв'язків і скорочення торгових відносин. Достатньо чітко проявилося в перехідній економіці України явище гістерезису – втрати частини виробничого потенціалу внаслідок того, що падіння виробництва виявилося достатньо стійким і довгостроковим.
У моделі AD-AS подібні зміни сукупної пропозиції можна відбити графічно зсувом LRAS вліво від старого рівня потенційного випуску.
Короткострокова крива AS, якщо припустити її позитивний нахил, виявиться зліва від LRAS і також буде зміщатися нагору під впливом, наприклад, цінових шоків, таких як ріст цін на паливно-енергетичні ресурси. Все це буде мати як наслідок подальше зниження обсягу випуску і ріст цін, але тепер уже як результат інфляції витрат.
Тривалий депресивний стан економіки призвів до зниження реальних доходів основної маси населення, що послужило причиною наступного падіння сукупного попиту. У цьому ж напрямку подіяло і зниження інвестиційної активності в економіці, що скоротило інвестиційну складову сукупного попиту. Графічно це ілюструється зсувом вліво кривої AD, що ще більше посилює спад, принаймні, у короткостроковому періоді, хоча і декілька знижує рівень цін або уповільнює інфляцію (якщо ціни нееластичні у бік зниження).
Таким чином, модель AD-AS може бути використана як для ілюстрації, так і для оцінки перспектив подій у перехідних економіках в усіх випадках, коли сукупний попит і пропозиція починають працювати відповідно до закономірностей виникаючого ринкового механізму.