В умовах змінного обмінного курсу грошова і бюджетно-податкова політика мають зовсім інші результати в порівнянні із ситуацією при фіксованому курсі. Тепер правильне вирішення проблеми розподілу ролей обернене: бюджетно-податкова політика набуває великої значимості для торгового, а значить і платіжного балансу, у порівнянні з грошовою політикою, і саме нею варто користуватися для досягнення зовнішнього балансу; внутрішній баланс стає предметом регулювання для грошової політики.
Якщо при фіксованому курсі внутрішня грошова політика була пов'язана з необхідністю підтримувати обмінний курс, то тепер вона звільняється від цієї задачі і може більш ефективно використовуватися для вирішення внутрішніх проблем.
Так, розширення пропозиції грошей знижує процентні ставки і веде до росту витрат. Як відомо, збільшення витрат стимулює ріст імпорту і погіршує торговий баланс. Дефіциту платіжного балансу сприяє і відтік капіталу внаслідок зниження процентної ставки. Але при гнучкому курсі дефіцит не буде зберігатися. Ріст імпорту і відтік капіталу збільшують попит на іноземну валюту, а національна валюта знецінюється. Це знецінення посилює конкурентоздатність наших експортерів, що веде до поліпшення торгового балансу. Ріст експорту означає ріст попиту на продукцію нашої країни, що ще більше посилює економічний підйом, викликаний початковим збільшенням грошової маси.
Таким чином, грошова політика значно впливає на внутрішній доход, як безпосередньо через ріст пропозиції грошей, так і опосередковано – через зниження обмінного курсу і збільшення експорту. Рухомість капіталу має значення постільки, поскільки позначається на величині відтоку капіталу, а, отже, на ступені знецінення національної валюти. Проте, згадуючи про складний передатний механізм грошової політики, можна припустити, що її позитивний вплив на обсяг випуску буде опосередковано більшою мірою зовнішнім світом ніж внутрішніми стимулами розширення виробництва (зниженням ставки процента), тобто ріст попиту на вітчизняну продукцію в значній мірі буде відбуватися за рахунок збільшення попиту на наш експорт на фоні відтоку капіталу з країни і знецінення валюти. Тому в цілому позитивний вплив грошової політики на внутрішній баланс буде досить специфічним.
Оцінка ефективності бюджетно-податкової політики при змінному валютному курсі видається більш складною. Ріст державних витрат, як відомо, впливає на внутрішню і зовнішню рівновагу за двома напрямками: через доход і через ставку процента. Ріст доходу (через ефект мультиплікатора) збільшує імпорт, погіршує торговий баланс і понижує курс національної валюти. Той же ріст державних витрат означає, що уряд збільшує запозичення, що веде до підвищення процентних ставок. Більш високі ставки стимулюють притік капіталу з-за кордону, що підвищує курс національної валюти і покращує рахунок руху капіталу. Підсумковий результат буде залежати від ступеня мобільності капіталу.
При низькій мобільності капіталу буде переважати перший канал впливу бюджетної експансії – через доход. Незначний притік капіталу не зможе компенсувати дефіцит торгового балансу, а значить і падіння валютного курсу. Здешевлення національної валюти створить сприятливі умови для росту експорту, що дозволить ліквідувати дефіцит платіжного балансу. Ріст експорту доповнить позитивний вплив бюджетного розширення на обсяг внутрішнього виробництва.
Проте зі збільшенням рухомості капіталу вплив капітального рахунку на платіжний баланс і валютний курс буде наростати. При високій рухомості капіталу викликана його притоком тенденція до підвищення курсу валюти буде переважати. Це призведе до зниження експорту і ще більшого дефіциту торгового балансу. Значний притік капіталу дозволить компенсувати цей дефіцит і зрівноважить платіжний баланс у цілому. Але підсумковий вплив бюджетної експансії на ВВП виявиться практично нульовим внаслідок потужного ефекту витіснення приватних інвестицій через підвищену ставку процента й експорту через ріст обмінного курсу.
Таким чином, на відміну від однозначно позитивного впливу на внутрішній доход грошової політики, бюджетно-податкова видається ефективною лише при малій рухомості капіталу, що підтверджує наше припущення про інший розподіл ролей при проведенні економічної політики в умовах змінного курсу.
Підводячи результат, ми можемо оцінити відносну ефективність грошової і бюджетно-податкової політики в плані їхнього впливу на обсяг ВВП при одночасному збереженні зовнішнього балансу. Як відомо, при фіксованому курсі внутрішня монетарна політика видається практично “паралізованою” і ефект може дати лише бюджетно-податкова, причому тим більший, ніж вища мобільність капіталу. При змінному курсі на внутрішній обсяг виробництва безсумнівно позитивно впливає грошова політика поза залежністю від мобільності капіталу, тоді як наслідки бюджетної політики можуть бути неоднозначними.