Аналізуючи модель внутрішньої і зовнішньої рівноваги, ми абстрагувалися від множини реальних процесів, що ускладнюють ефективну розробку і проведення економічної політики.
По-перше, є значні тимчасові лаги в проведенні тих чи інших заходів економічної політики (розрив в часі між зміною інструмента політики і реакцією економіки), наприклад, зміна ставки процента і коригування домашніми господарствами і фірмами своїх планів щодо споживчих і інвестиційних витрат. Проте, це не найскладніша проблема політики: лаги можна врахувати, зсуваючи в часі проведення певних заходів для одержання результатів у потрібний час.
Друга трудність пов'язана з чинником невизначеності. Можна виділити три види невизначеності:
1) невизначеність поточного положення економіки щодо а) рівня випуску, що відповідає повній зайнятості, і б) бажаного стану торгового балансу;
2) невизначеність щодо майбутніх шоків, таких, як зміна попиту на гроші, рівня витрат приватного сектора й ін.;
3) невизначеність із приводу правильності самої моделі (вірного значення таких параметрів, як гранична схильність до заощадження, до імпорту, нахилу кривих і т.д.).
Непевність будь-якого виду може призвести до серйозних помилок у політиці. Так, оцінка стану економіки США в 70-і роки як далекої від повної зайнятості сприяла ухваленню рішення про необхідність розширювальної фіскальної і грошової політики, що призвело до різкого підйому інфляції. Невдачі такої політики сприяв також непередбачений спад попиту на гроші, у зв'язку з чим запланований темп росту грошової маси вилився в зненацька високий попит на товари і послуги, що породив інфляцію.
Третьою проблемою для політиків є такий складний чинник, що погано піддається оцінці, як чекання, особливо інфляційні. Як відомо, проблема чекань суттєво (істотно) ускладнює дилему інфляція-безробіття. У цілому ж, чинник чекань для деяких політиків служить підставою для зниження частоти коригувань заходів економічної політики у відповідь на зміни в економіці аж до повної відмови від дискреційної політики.
Нарешті, існує і четверта проблема. Навіть якщо політики й економісти чітко пророкують, які дії необхідно почати для досягнення поставлених цілей, можуть виникнути серйозні політичні обмеження. Економічна логіка часто поступається місцем політичним гаслам, посиланням на історичні прецеденти, бюрократичним перешкодам, особистим інтересам державних діячів і т.д. “Політична” складова особливо посилюється в періоди трансформації економічних систем. Проте навіть при наявності єдності у визначенні цілей виникає маса неузгодженостей із приводу конкретних шляхів їхнього досягнення. Тому теоретичні висновки на основі побудови абстрактних моделей можуть допомогти ефективному здійсненню економічної політики лише при урахуванні всіх названих складностей і зовнішніх впливів на економічну систему.