Осмислення сучасних економічних проблем через призму світо-вого досвіду становлення, розвитку товарного виробництва і рин-кових відносин має суттєве значення для теорії і практики ринко-вої трансформації економіки України.
Суспільство знає два основних типи організації економіки: на-туральне господарство і товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна.
Історично першим типом економічної організації суспільного виробництва, який панував протягом тривалого часу, було нату-ральне господарство, за якого продукти праці як результат вироб-ництва використовувались для задоволення особистих потреб без-посередніх виробників і членів їх родин, тобто для використання в межах господарської одиниці - роду, племені, патріархальної сім'ї, общини тощо як різновидів. В основному натуральну форму госпо-дарювання мали й великі маєтки традиційного типу.
Натуральне господарство характеризувалося суспільним поділом праці в зародковому стані, замкнутістю організаційно-економічних зв'язків, роз'єднаністю, відірваністю господарюючих суб'єктів один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею. Тому прогрес у розвитку продуктивних сил і суспільства був дуже повільним. Усі зв'язки натурального господарства обумовлені лише особливостями процесу праці та виконання тих чи інших операцій у тісних межах окремих господарських одиниць. При цьому робоча сила позбав-лена мобільності, вона виробниче та територіальне закріплена. В натуральному господарстві виробничі відносини виявляються в нематеріалізованому вигляді як прямі відносини між учасника-ми створення благ. Продукти праці розподіляються безпосередньо. Вони без участі ринку надходять в особисте й виробниче спожи-вання.
З розвитком продуктивних сил натуральне господарство стає перешкодою соціально-економічному прогресу. Властиві йому гос-подарська замкнутість, примітивність, відособленість, патріархаль-ність, слабкість внутрішніх стимулів розвитку не відповідають по-требам обміну продукцією між виробниками, який все більше поши-рюється у зв'язку з зростанням продуктивності праці. Всезростаю-чий вплив на суспільне виробництво товарних зв'язків в епоху піз-нього Середньовіччя вже можна назвати революційним. Натураль-не господарство перестало бути пануючим типом суспільного ви-робництва, відбувся перехід до загального товарного господарства.
Однак це ще не означало повного зникнення натурального гос-подарства. Воно ще й сьогодні розповсюджене в країнах, що роз-виваються. В середині XX ст. в їх натуральному і напівнатурально-му виробництві було зайнято 50-60 відсотків населення. Деякі його прояви мають місце і в умовах розвинутої економіки (наприклад, натуральне .підсобне господарство). В несприятливих для суспіль-ства умовах (наприклад, війна, політика автаркії тощо) може з'яви-тися тенденція до натуралізації виробництва.
На зміну натуральному господарству прийшли товарне вироб-ництво і заснована на ньому товарна форма господарювання. Проте тривалий час вони функціонували разом. Товарне виробництво - це такий тип організації економіки, при якому продукти праці ви-робляються для продажу на ринок. Товари виробляються з метою задоволення потреб споживачів і надходять до них через викорис-тання ринкових відносин. Звичайно, що при цьому господарюючий суб'єкт націлений на отримання вигоди. Така орієнтація виробниц-тва зумовлює необхідність постійних економічних зв'язків між ви-робниками та споживачами, економічну взаємозалежність їх, яка розпочинається з придбання засобів і предметів праці і закінчуєть-ся реалізацією продукції чи послуг, та ін.
Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товар-ного виробництва є суспільний поділ праці. На його основі виникають виробничі відносини між людьми у формі обміну продуктами праці.
Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відособленість товаровиробників. Вона нероздільно пов'язана з розвитком приватної власності на засоби виробництва та економічною і юридичною свободою виробника.
Економічна відособленість товаровиробників - це таке стано-вище, за якого вони самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використо-вувати тощо. Вона передбачає самостійне розпорядження вироб-леною продукцією, володіння нею, її відчуження і використання відповідно до власних інтересів. Тому економічне відособлення не-віддільне від власності на засоби виробництва і вироблювану продукцію. На певному ступені суспільного поділу праці економічний зв'язок різних власників неминуче виступає у товарній формі.
З економічною відособленістю товаровиробників нерозривно пов'язані еквівалентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних корінних ознак товарного виробництва і обміну.
Товарне господарство виникає також через наявність супереч-ності між виробництвом і споживанням, невідповідність споживної вартості вироблених благ потребам суспільства та його членів. Це вимагає обов'язкового визнання споживачами виробленої продукції апостеріорі, тобто грунтуючись на певному досвіді. Відсутність саме такого визнання фактично означає відсутність товарного господар-ства і товарної форми господарювання. В натуральному господарстві споживачі також користуються продуктами не лише особистої праці, а й праці своїх одноплемінників. Однак вони отримують свою час-тину без права відкинути її або вільно обирати іншого виробника.
Як конкретно-історичний тип організації суспільного виробниц-тва, товарне господарство характеризується постійним рухом упе-ред. Товарне виробництво й обіг у своєму розвитку проходять дві стадії: нижчу - бартерне господарство, вищу - грошове госпо-дарство. В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обмі-няти на будь-який інший без використання грошей. У грошовому існує особливий товар - гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній - на гроші. В господарстві, засновано-му на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніж там, де обмін здійснюється за допомогою бартеру.
Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки економічної системи. До них належать: суспільний поділ праці; економічна відособленість виробників; еквівалентність відносин; ринковий зв'язок між виробниками і споживачами; виз-нання суспільного характеру праці через ринок; здійснення еконо-мічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-про-дажу; виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду; конкурен-ція. Серед них також відкритість системи відносин, існування та-ких категорій, як товар, вартість, мінова вартість тощо, і законів товарного виробництва та обігу. Ці ознаки мають такий самий об'єк-тивний характер, як і товарне виробництво та обіг.
Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існу-ванням різних його типів. По-перше, товарне виробництво поділя-ється на просте і підприємницьке (тобто розвинуте, розширене). Просте товарне виробництво грунтується на особистій праці влас-ників засобів виробництва і є вихідною формою товарного вироб-ництва) Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпо-середнім і добровільним поєднанням виробника з засобами вироб-ництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. В то-
варній формі виступають лише речові фактори виробництва та го-това продукція.
Просте й підприємницьке товарне виробництво має як спільні риси, так і суттєві відмінності. Спільним є те, що вони існують за умови панування приватної власності на засоби виробництва, рин-кової форми зв'язку між виробниками і споживачами, конкуренції між товаровиробниками тощо. Відмінності полягають у тому, що при простому товарному виробництві виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці - це одна особа, тоді як при підпри-ємницькому виробництві виробник відокремлений від засобів ви-робництва і продуктів праці. В умовах простого товарного вироб-ництва процес виробництва здійснюється на основі індивідуальної праці. Він спрямований на задоволення особистих потреб вироб-ника та членів його сім'ї. Підприємницьке виробництво передбачає спільну працю найманих робітників заради прибутку власника гос-подарства. Просте товарне виробництво засноване, як правило, на нескладній техніці, а підприємницьке - на великій машинній інду-стрії, автоматизованих системах тощо.
Сьогодні просте товарне виробництво є характерним для країн, що розвиваються. В розвинутих країнах воно має залишковий ха-рактер і виступає у вигляді дрібного товарного господарства реміс-ників, фермерів, роздрібних торговців та ін. Останнє набуває все більше підприємницької спрямованості як дрібний бізнес, поро-джений вже існуючою економічною системою.
Розрізняють ще два типи товарного виробництва: перший - із стабільною, другий - з безперервно оновлюваною номенклатурою товарів. Історія першого охоплює період від глибокої давнини до дру-гої половини XX ст. Історія другого типу розпочалась у другій поло-вині XX ст. Так, машинобудівна промисловість Великобританії протягом усього XIX ст. використовувала в основному лише два матеріали - чавун і сталь, а текстильна виробляла лише чотири види тканин - бавовняні, вовняні, лляні, шовкові. У другій половині XX ст. спостері-гається безперервне поновлення номенклатури товарів. Наприклад, в електронній промисловості Японії це відбувається кожні 5-6 років. Є підстави вважати, що на рубежі XX-XXI ст. процес безперервного поновлення номенклатури товарів буде домінуючим в економіці.