В економічно розвинутих системах основними функціями рин-ку є: відтворення матеріальних передумов для дії об'єктивних еко-номічних законів загального характеру; забезпечення еквівалент-ності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів гос-подарюючих суб'єктів; блокування господарської і регіональної автаркії, інтернаціоналізація суспільного виробництва, розвиток інте-граційних процесів у міждержавних відносинах; утворення еконо-мічних передумов для демократизації господарського життя; утверд-ження ефективного господарювання; вимір людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності; сти-мулювання структурних змін в економіці, диверсифікація вироб-ництва; встановлення об'єктивно необхідної рівноваги, пропорцій-ності в економіці; розвиток конкурентних засад.
Якщо йдеться про роль ринку в загальному плані, то мається на увазі його функція забезпечення відповідності виробничих відно-син характеру й рівню розвитку продуктивних сил. Іманентно влас-тиві ринку методи впливу на економіку, форми організації господа-рювання зумовлюють орієнтацію суспільного виробництва на відтво-рення передумов і можливостей для дії об'єктивних економічних законів суспільного розвитку.
Ринок генерує еквівалентні, тобто економічно рівноправні, від-носини в усіх галузях виробництва, на всіх рівнях господарського життя, культивує знання, професійність, компетентність, творче ставлення до роботи. Принцип "від кожного - за здібностями, кожному - за працею" здійснюється лише в середовищі, де пану-ють закони товарного виробництва.
Нормальна економіка, закономірності поділу праці, ринково-конкурентне середовище в цілому не сприймають політику тери-торіальної та господарської автаркії. Ринкова економіка та зако-ни її функціонування в кінцевому підсумку об'єднують території і народи, інтенсифікують суспільний і міжнародний поділ праці, вертикальні та горизонтальні зв'язки між рівноправними партне-рами. Іншими словами, закони та принципи, за якими діє ринко-ва економіка, виконують інтеграційну роль, сприяють формуван-ню єдиного економічного простору.
Ринок є економічною складовою демократизації господарського життя; робить непотрібною вагому частину адміністративної вла-ди, відторгає командно-розподільчі її засади; культивує гуманіза-цію господарського життя.
Ринок, який грунтується на правових засадах, є економічною "технологією", за допомогою якої створюються умови для ефек-тивного господарювання, динамізму виробництва. Такі конкретні прояви ефективності, як продуктивність праці, якість роботи, еко-номічність виробництва, науково-технічний прогрес, значною мі-рою зумовлюються ринково-конкурентним середовищем.
Ринок є "вимірювальним пристроєм" людської праці. Вся гама якостей, які несе в собі енергія людської праці, врешті-решт, знахо-дить своє вираження у формі числа (вартість товару, ціна товару) в ринковому середовищі. Елементами товарності є не лише матеріальні речі, предмети і послуги, а й результати інтелектуальної праці - ідеї, управлінські рішення, винаходи, результати мистецької діяль-ності тощо. Невідтворювана унікальність "подарунків природи" (землі, повітря, води.та ін.) також є констатуючим елементом то-варності й тому також має свою цінову оцінку.
Крім того, ринок стабілізує грошовий обіг, підтримує авторитет національних грошових одиниць; створює дійовий механізм моти-вації праці; підтримує "здоров'я" сфери споживання; стимулює різні форми бізнесу; стверджує повагу до писаних і неписаних правил людського співіснування.
Цивілізований ринок генерує таке середовище, в якому особа реалізує інтереси інших через себе. Центральна фігура ринку - споживач - виступає і як індивідуум, і як член трудового колекти-ву, і як член певної соціальної групи, і разом з тим як член єдиного суспільства.
Водночас у сучасному ринковому середовищі існують і так звані тіньові відносини і зв'язки. Вони знаходять своє вираження у тих організаційних формах і структурах, які діють в обхід законодавства, що регулює ринкові відносини. Їх стале існування і розповсюдже-ність в усіх країнах ринкової економіки грунтуються на об'єктив-них суперечностях самого товарного виробництва і обміну. Особ-ливого розмаху тіньові відносини і зв'язки набувають в умовах і сферах екстремального стану (кризові ситуації в економіці, полі-тиці й самій державності, кредитні та інші дефіцити, значна різни-ця в цінах, у тому числі на робочу силу, в різних частинах світового господарства тощо). Все це дає змогу отримати величезні прибут-ки, а тіньовим структурам - сховати їх від оподаткування та ін.
Тіньові відносини і зв'язки є немовби тінню офіційного ринку, ринкового законодавства тощо, які, отримуючи певну самостійність руху, паразитують на суперечностях товарного виробництва і обі-гу. Проте самостійність існування тіньової економіки надто обме-жена. Якщо підрив нею об'єктивних законів товарного виробницт-ва і обігу сягає певної межі, то починає пробуксовувати ринкове господарство, тінню якого вона є, і це впливає на неї саму, різко скорочуючи її можливості. Звідси об'єктивною межею тіньової еко-номіки є нормальне функціонування ринку.
Конкретні організації та прояви тіньової економіки, існуючи як загальні форми, не є стабільними і довговічними щодо певних її учас-ників. Розвиток соціальне орієнтованого ринкового господарства, в якому поєднуються ринкова система і державне регулювання при зростанні ролі колективів власників та їх організаційних структур, інфраструктури ринку, суспільних організацій тощо, долає супереч-ності ринкової економіки, а разом з тим і саморух його тіні. Супереч-ність сучасного ринку розв'язується не через його відкидання, а шля-хом використання для всебічного розвитку продуктивних сил і багат-ства суспільства.