Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі планового залучення, розподілу і використання грошових фондів державою, необхідних для виконання завдань, поставлених на кожному етапі її розвитку. Фінансове право - це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси.
Специфіка відносин, що регулюються нормами фінансового права, полягає в тому, що вони складаються в особливій сфері життя суспільства - фінансовій діяльності держави. Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави.
Ознаки суспільних відносин, що складають предмет фінансового права
- мають владно-майновий характер;
- направлені на утворення, розподіл і використання державних фінансових ресурсів;
- однією із сторін завжди виступає держава або її орган
Фінансові відносини, що є предметом фінансового права, виникають при:
— встановленні бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем держави;
— складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет;
— розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи;
— виконанні державного та місцевих бюджетів;
— збиранні податків, зборів, інших обов'язкових платежів;
— фінансуванні та кредитуванні;
— обов'язковому державному майновому й особистому страхуванні;
— відносинах державного кредиту;
— регулюванні грошово-кредитної та валютної систем. Критерієм розмежування галузі в системі права є метод правового регулювання, під яким розуміють сукупність юридичних засобів впливу, за допомогою яких забезпечується правове регулювання якісно однорідних, відособлених суспільних відносин.
Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних розпоряджень (імперативний, командно-вольовий). Для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні такі риси, як категоричність та відсутність оперативної самостійності. У нормах фінансового права жорстко закріплюються вимоги держави в області фінансової діяльності.
Це пояснюється тим значенням, яке надає держава фінансам для її стабільного функціонування та забезпечення суверенітету.
Більша частина таких розпоряджень йде від фінансово-кредитних органів держави, створених спеціально для здійснення фінансової діяльності.