Маючи свій предмет і метод правового регулювання фінансове право обґрунтовано визнається самостійною галуззю єдиної правової системи держави. Проте самостійність фінансового права не означає його абсолютної відособленості. Фінансове право тісно пов'язане з усіма галузями права, але найтісніше - з конституційним правом, адміністративним і цивільним.
Конституційне право є провідною галуззю в системі права. Норми Конституції України посідають найвище становище в ієрархії правових норм. Це значить, що його норми є визначальними для регулювання суспільних відносин всіма галузями права.
Так, форма державного устрою, розподіл влади в державі, співвідношення влади і місцевого самоуправління та багато інших питань, урегульованих нормами конституційного права, прямо здійснюють вплив на конкретні форми фінансової діяльності. Норма Конституції України закріпила обов'язок кожного громадянина та суб'єкта господарювання в Україні платити встановлені податки і збори, є базовою для конкретизації прав і обов'язків платника податків у нормах фінансового права.
Норми фінансового права фактично конкретизують положення конституційних норм і забезпечують формування, розподіл і витрачання фондів коштів.
Необхідно мати на увазі, що конституційно-правові норми, будучи базовими для фінансового права, залишаються в рамках права конституційного і відносини, що виникають на .їх основі, є виключно конституційно-правовими. Тобто, конституційне і фінансове право є суміжними галузями в системі права, але такими, що не перетинаються.
При аналізі зв'язку конституційних і фінансових норм слід враховувати їх певну однорідність, але розуміти, що вони не тотожні. На відміну від фінансово-правових конституційні норми мають більшу юридичну насиченість, більшу щільність юридичного змісту, що створює підстави для багатьох юридичних інтерпретацій з урахуванням змін життєвих обставин.
Адміністративне право регулює суспільні відносини управлінського характеру, переважно у сфері державного управління. Зв'язок фінансового права з адміністративним проявляється, перш за все, в тому, що встановлювані його нормами принципи виконавчої і розпорядчої діяльності органів державного управління розповсюджуються і на фінансову діяльність держави. В фінансовому праві застосовуються і адміністративні методи впливу на суспільні відносини, в яких один із суб'єктів (фінансовий орган) наділений владними функціями по відношенню до іншого (громадянина). Але якщо в адміністративному праві головним у предметі регулювання є відносини, що складаються в сфері державного управління, то в фінансовому - це відносини в області залучення, розподілу і витрачання грошових фондів держави.
Так як фінансові відносини місять в собі елементи майнового характеру (направлені на утворення необхідних державі фондів грошових коштів), правомірна постановка питання про зв'язок фінансового права з цивільним правом, яке регулює майнові відносини. Цивільне право не регулює відносини по утворенню і використанню необхідних державі грошових коштів. Суб'єкти цивільного права виступають по відношенню один до одного в якості економічно відособлених і юридичне рівних сторін, що для фінансового права не характерно. Отже, як предмет, так і методи впливу на суспільні відносини у цих галузях права різні. Однак є такі області фінансової діяльності, які регулюються одночасно як нормами фінансового, так і нормами цивільного права. Це кредитні, розрахункові, страхові та інші відносини.
Господарське право як галузь права регулює відносини, що існують у сфері організації та здіснення господарської діяльності суб'єктами усіх форм власності.
Фінансове право тісно пов'язане з іншими галузями права: кримінальним (оскільки кримінальне законодавство встановлює відповідальність за правопорушення у сфері фінансових відносин), трудовим (нарахування прибуткового податку та обов'язкових платежів на фонд оплати праці), пенсійним тощо.