Система фінансового права - це його визначена внутрішня структура, яка складається як відображення реально існуючих суспільних відносин у фінансовій сфері. Система фінансового права дозволяє з'ясувати, з яких підгалузей, частин складається ця галузь права і як ці складові взаємодіють між собою.
Система фінансового права:
Загальна частина закріплює такі норми й інститути, які є спільними для всіх фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави:
- поняття фінансів та фінансової діяльності держави, її завдання, принципи, форми і методи здійснення;
- правову характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм;
- правовий статус уповноважених у сфері фінансової діяльності державних органів;
- правові основи фінансового контролю, його види та методи
Особлива частина включає в себе підгалузі і правові інститути, що містять норми права, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні ланки фінансової системи
Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в Особливій частині.
Галузь фінансового права - це відносно замкнена частина системи права, що включає сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, котрі виникають у сфері правового режиму руху державних грошових коштів.
Галузь фінансового права "утворюється за допомогою фінансово-правових норм опосередковано, тобто спочатку інститут, потім - підгалузь і як результат - галузь. Виникнення будь-якого інституту або галузі права зумовлено специфікою регулюючих або суспільних відносин. І хоча фінансове право розглядається як галузь права, але процес формування відбувається через становлення та розвиток його складових інститутів.
Для того, щоб норми права могли виконувати своє завдання регуляторів суспільних відносин, вони повинні бути відомими їх учасникам і виражені зовні від імені держави. Таким чином, джерела фінансового права в формальному розумінні - це зовнішня форма вираження права, це спосіб об'єктивування державної волі.
Джерела фінансового права - це конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади і органів місцевого самоуправління, що містять норми фінансового права.
Фінансове право, з цієї точки зору, - це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження.
Сукупність нормативних актів, що містять норми фінансового права, прийнято визначати як фінансове законодавство.
Фінансове законодавство характеризується системністю, яку йому надають правила ієрархії норм, що містяться в правових актах. Використання цих правил дає можливість у разі виникнення колізій між нормативно-правовими актами віддати перевагу одному нормативно-правовому акту над іншим.
Систематизація законодавства - це діяльність по упорядкуванню і вдосконаленню нормативно-правових актів, зведенню їх до єдиної, внутрішньо узгодженої системи.
Метою систематизації є:
— усунення протиріч між нормативними актами;
— підвищення ефективності законодавства;
— забезпечення доступності користування законодавством для всіх суб'єктів права.
Способи систематизації законодавства:
Кодифікація - спосіб систематизації, при якому здійснюється суттєва переробка і узгодження групи юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання (кодекс)
Інкорпорація - спосіб систематизації законодавства, що полягає в упорядкуванні існуючих нормативних актів без зміни змісту норм права, яке їх містить (алфавітні або хронологічні збірники)
Фінансово-правові акти - це організаційно-владні розпорядження державних органів і органів місцевого самоуправління з питань фінансової діяльності, що входять в їх компетенцію, прийняті у відповідній формі в установленому законодавством порядку.
Класифікація фінансово-правових актів
За юридичними властивостями
- нормативні - акти, які регулюють групу однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою регулятивну силу їх однократним застосуванням;
- індивідуальні - акти застосування норм права;
застосовуються до конкретного життєвого випадку, звернені до точно визначених учасників фінансових відносин, приводять до виникнення, зміни або припинення конкретних фінансових правовідносин
За органами, що їх видають
а) законодавчі, до яких відносяться закони, що приймаються Верховної Радою України з питань фінансової діяльності держави;
б) підзаконні - найбільш чисельна група, в яку входять акти всіх інших державних органів, що базуються на законі і прийняті для втілення закону